"На економічному фронті маячить ще одна велика поразка Росії" – Саймон Джонсон

Думки у канадському виданні The Globe and Mail колишнього головного економіста МВФ, професора Школи менеджменту Слоуна Массачусетського технологічного інституту Саймона Джонсона

Неважко побачити, хто найбільше втрачає від російського вторгнення в Україну – українські мирні жителі, жертви воєнних злочинів та ракетного терору. А також мільйони людей у світі, для яких їжа стала дорожчою. Бо Росія донедавна блокувала український вивіз зерна через Чорне море і завдала ударів по українських портах навіть після укладання перемир'я. Але хто саме виграє від цієї страшної війни?

Російська влада поводиться так, ніби справи у них йдуть добре. Їхній тон зарозумілий. Вони реагують на благання зі зневагою. Їхні посередники у ЗМІ погрожують одного разу розбомбити Європу, а наступного дня, отримавши відповідь, знищити весь світ. А тепер Росія перекриває постачання газу до Європи, накидаючись всією своєю вагою, начебто перемога не за горами.

Але все це лише дивна помилка. Насправді Росія сильно програє війну як у військовому, так і в економічному плані.

На військовому фронті становище Росії дедалі плачевніше. Зазнавши катастрофічної поразки в першій спробі захопити Київ і Харків, в останні місяці росіяни отримали частину території Донбасу. Але цей наступ стався виключно завдяки масованому артилерійському обстрілу. Тепер, коли українці мають артилерію більшої дальності, ця перевага Росії швидко скорочується.

Херсон дає повчальний приклад. Росіяни розмістили групу армій на західному березі Дніпра, забезпечуючи її в основному великим мостом, який недавно був виведений з ладу далекобійними українськими ракетними ударами. Ні запасів, ні боєприпасів, ні нових військ не можуть перекинути до застряглих російських сил.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вторгнення затягується, і це деморалізує армію РФ

На економічному фронті маячить ще одна велика поразка. Російська економіка до вторгнення базувалася на експорті енергоносіїв, які замінюють прямі іноземні інвестиції, а також на потоці людей та ідей, який значно посилився за останні три десятиліття. Усе це швидко згасає. Західні компанії витягують із РФ своїх кваліфікованих фахівців та технології.

Санкції щодо експорту вугілля починають давати про себе знати. І тепер росіяни починають саморуйнівну конфронтацію з Європою, перетворюючи свій експорт природного газу на зброю.

Можливо, головним досягненням Росії після закінчення холодної війни було те, що вона переконала Європу, що їй можна довіряти як довгостроковому партнерові у постачанні газу. Нині ця довіра зруйнована. Ніхто в Європі не має покладатися на постачання енергоносіїв із Росії протягом десятиліть або, можливо, доти, доки світ використовує викопне паливо.

Незабаром Росія матиме лише один основний експортний товар – сиру нафту. Для ренегатської держави сира нафта – ідеальний ресурс. Її можна завантажити на танкер та продати у будь-яку точку світу. Більшість цього ринку вже тіньова. Багато клієнтів, наприклад, в Індії та Китаї, воліють не ставити занадто багато запитань.

Але Росія є великим експортером нафти і намагається перевозити майже 4 мільйони барелів сирої нафти щодня морем. Танкери пристойних розмірів можуть перевозити до мільйона барелів, і її транспортування з Усть-Луги, важливого російського порту на Балтиці, до західного узбережжя Індії займає майже 20 днів. Росіянам необхідно мобілізувати величезний флот разом із усіма фінансовими послугами, необхідними для підтримки цих транзакцій. І їм потрібний цей флот, щоб працювати 24/7.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чотири причини, чому західна стратегія щодо війни в Україні не працює

Щоб економіка функціонувала, Росії необхідно організувати щось на кшталт Берлінського авіамосту 1948–1949 років, лише цього разу завдання полягає у вивезенні нафти з Росії морем, і не на два роки, а назавжди.

Згідно з галузевими джерелами, до половини всіх відповідних нафтових танкерів належать або контролюються європейськими та іншими західними компаніями. Більшість торговельного фінансування і страхування, що використовуються в цих угодах, здійснюється за межами ЄС, Норвегії, Великої Британії, США та Японії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Західні еліти не билися на брудних вулицях міст. Їм не зрозуміти гопника Путіна" – чеський кримінолог Петр Пойман

Замість того, щоб намагатися припинити ці угоди, "Велика сімка" запропонувала надійніший підхід – компаніям дозволять брати участь у транспортуванні російської нафти, але тільки в тому випадку, якщо всі учасники погодяться платити не більше за встановлену ціну. Росія вже погоджується на суттєву знижку на свою нафту – за останніми оцінками, вартість російської нафти марки Urals на $20 за барель нижча за ціну еталонної марки Brent. Тепер Захід ефективно наполягає на збільшенні цієї знижки, створюючи циферблат, який можна повернути, щоб посилити тиск на прибутки Володимира Путіна.

Петля затягується довкола Херсона – це результат російської агресії та самовпевненості. І з тих же причин затягується щодо доходів від нафти та для російської економіки.

Переклад Gazeta.ua

×