Чотири причини, чому західна стратегія щодо війни в Україні не працює

Якщо Захід хоче, щоби українці виграли цю війну, йому потрібен інший план

Через шість місяців після вторгнення в Україну та після жорстких західних санкцій проти Росії кривава та варварська терористична кампанія Володимира Путіна проти українських мирних жителів і військові злочини проти українських військовополонених не слабшають. Путін, який понад десять років одержимий Україною, вважає, що зможе перечекати Захід у війні на виснаження.

Якщо він зможе, то це тому, що західна стратегія не працює з чотирьох причин.

По-перше, Захід прагне воювати з Росією до останнього українця. Путін, тим часом, готовий битися з Україною та Заходом до останнього росіянина. Україна руйнується, а її населення наражається на геноцид, бо НАТО відмовилося запропонувати країні членство, а західні лідери відмовилися справедливо оцінити тирана Путіна.

У 2006 році російського перебіжчика Олександра Литвиненка вбили в Лондоні за допомогою плутонію, проте уряду Великої Британії знадобилося десятиліття, щоб санкціонувати розслідування, в якому звинуватили Путіна. У 2007 році Росія розпочала кібератаку на члена НАТО Естонію, а через рік вторглася в Грузію. У 2011 році Німеччина розпочала будівництво "Північного потоку-2", що дозволило, як бачимо, Росії шантажувати Європу. У 2014 році Росія вторглася в Україну та анексувала Крим. Росія втручалася у вибори у США та Франції у 2016-2017 роках, а у 2018 році на російського перебіжчика Сергія Скрипаля скоїли хімічний замах.

Буде написано багато книг, чому Заходу знадобилося повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року, щоб усвідомити суть військового злочинця Путіна. І все-таки, попри підтримку Сенату США, Держдепартамент продовжує виступати проти включення Росії до списку з Іраном, Кубою, Північною Кореєю і Сирією – країн, які є державами-спонсорами тероризму. Оголошення Росії державою-спонсором тероризму має супроводжуватися порушенням у Міжнародному кримінальному суді кримінальних справ про геноцид та військові злочини проти Путіна та інших кремлівських керівників.

По-друге, Захід не має єдиної кінцевої мети у війні. Хіба мета Заходу, наприклад, у тому, щоб послабити Путіна настільки, що він буде змушений вести переговори? Чи, з іншої сторони, політика Заходу – поразка Путіна в Україні з надією, що це призведе до його усунення від влади? Кожна мета визначає, який тип озброєнь, військової техніки та з якою швидкістю країни відправляють в Україну. Якщо мета перемогти Путіна, то Україні потрібно більше важкої артилерії, такої як HIMARS, а Заходу слід скасувати ембарго на відправку винищувачів.

Переговори з Путіним не можуть призвести до успішного результату, бо брехня, шахрайство та фальсифікація вбудовані у російську гібридну війну. ЄС домовився про припинення російського вторгнення в Грузію у 2008 році, що ніяк не завадило Росії анексувати Південну Осетію, Абхазію та Крим.

Путін ніколи не погодиться вести переговори з позиції поразки. Путін не припинить війну, якщо Україні вдасться звільнити південь України. Він продовжить обстрілювати її ракетами, цілячись у цивільні цілі.

Західні лідери повинні розуміти, що військова агресія проти України продовжуватиметься доти, доки Путін буде президентом Росії. Ось чому метою Заходу має бути поразка та усунення його від влади.

По-третє, рахунок за відновлення України зростатиме доти, доки Захід та Ізраїль відмовляються постачати чи продавати системи ППО. Усього за шість місяців війни рахунок за відновлення України наближається до $1 трлн. Ще рік путінського варварського ракетного тиску подвоїть цю цифру.

Постачання американських систем Patriot та ізраїльських "Залізний купол" послабить здатність Путіна тероризувати Україну, прискорить закінчення війни та знизить кінцеву вартість відновлення країни. США мають чинити тиск на Ізраїль, щоб зняти ембарго на постачання військової техніки українцям.

По-четверте, у війні слід змістити баланс. Жодну іншу війну ніколи не вели так, щоб тільки одна сторона відчувала її наслідки. Українські міста, села та інфраструктура цілеспрямовано та планомірно руйнуються, а українське мирне населення росіяни вирізають та піддають етнічним чисткам.

Росія не відчуває жодних наслідків війни, окрім санкцій. Хоча Україна не повинна завдавати ударів по російським громадянам, Захід має розуміти, що Україна має право, відповідно до міжнародного права, завдавати ударів по російським військовим об'єктам, включаючи транспортні вузли та склади пального в Росії.

Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес заявив, що українські сили можуть завдавати ударів по російських тилових об'єктах на території Росії. "Якби Україна справді вирішила атакувати логістичну інфраструктуру російської армії, це було б законно, відповідно до міжнародного права", – сказав Воллес.

У суботу Україна атакувала штаб Чорноморського флоту у Криму.

Війну в Україні потрібно донести до російського населення всіма можливими способами. Українці опублікували і поширили інтерв'ю з російськими військовополоненими. Західні ЗМІ, як "Радіо Свобода", "Російська служба ВВС", "Голос Америки" та інші мають висвітлювати невдоволення у російській армії серед небажаючих воювати в Україні та серед перебіжчиків та військовополонених в Україні, а також діяльність антивоєнних протестів усередині самої Росії. Російські журналісти у вигнанні в Україні – стратегічний актив у розповсюдженні інформації про невдоволення та джерело витоку даних, також як зломи українських ІТ-фахівців та анонімів.

Ці дії та військові удари по російській військовій логістиці слід розуміти як частини єдиної стратегії повернення війни назад до росіян. Населення Росії має знати про злочинний характер війни Путіна проти України та її мирного населення.

Путін цілком може виграти війну на виснаження, якщо Захід продовжуватиме дотримуватися своєї нині відсутної стратегії, небажання захищати українське цивільне населення і стримувати Україну від прагнення військової перемоги. Перемога Росії призвела б до геноциду в Україні та до кінця західного світу та міжнародної ліберальної системи, як ми її знаємо з часів Другої світової війни.

Ексклюзивно для Gazeta.ua