"Як російські військовополонені бачать путінське вторгнення" - The Economist

Стаття на сайті The Economist

Андрій відбував покарання у в'язниці за вбивство в Іванівській області Росії, коли прийшли армійські вербувальники і запропонували йому гарну платню та помилування в обмін на шість місяців служби. За два тижні після прибуття на фронт він підірвався на міні, втратив ногу і був врятований українськими солдатами.

"Якби я знав наслідки, не пішов би в армію", - сухо говорить він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

Зараз він читає кримінальний трилер у таборі для військовополонених під Львовом, сподіваючись, що його незабаром обміняють.

Шанси Андрія добрі. Після того, як російські солдати потрапили в полон, вони проходять через низку центрів утримання під вартою, перш ніж потрапити до табору для військовополонених. Відвідувачів просять не розкривати його точне місцезнаходження. Прибуття сюди означає, що ймовірним наступним кроком буде обмін, якщо допит українських спецслужб не підтвердить причетність військовополоненого до військового злочину.

Деякі в'язні просять українську владу відкласти їхній обмін до закінчення терміну дії їхніх військових контрактів, щоб їх не змушували йти знову воювати. Дехто просить взагалі не повертати їх. Але тоді вони мають залишатися під вартою до закінчення війни.

Кількість військовополонених коливається. Офіційні цифри не наводяться. Акілле Депре, представник Міжнародного комітету Червоного Хреста, який прагне відвідати якнайбільше військовополонених, каже, що відвідав 1500 людей з обох боків, але знає, що "ще тисячі не бачив".

Львівський табір – зразковий. Відповідно до Женевських конвенцій військовополонені не замикаються в камерах. Кшиштоф Яновський з Управління Верховного комісара ООН з прав людини каже, що умови в таборі "у минулому не викликали серйозних проблем" і "згодом постійно покращувалися". Як дозволено конвенціями, працювати пускають рядових солдатів. В одній кімнаті чоловіки сидять довкола столу, склеюючи сумки для покупок. Вони також роблять садові меблі. Офіцерів не змушують працювати, але вони тут "рідкісні птахи", каже Петро Яценко, письменник, який став прес-секретарем Українського координаційного штабу поводження з військовополоненими.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є три сценарії завершення війни в Україні" - Юрій Пойта

За словами Яценка, типи ув'язнених, які проходять через табір, є різними. Коли почалося вторгнення 2022 року, прибули переважно солдати з Донецької та Луганської областей. У другій хвилі було багато найманців із ПВК "Вагнера". Тепер, за його словами, приблизно третина військовополонених – в'язні, завербовані у так звані штрафні батальйони "штурм-z", третина – мобілізовані, а третина – регулярні солдати.

У Львівському таборі багато російських військовополонених виглядають набагато старшими за свої роки. Багато хто з завербованих з в'язниць був хворий і слабкий, і "дуже важко повірити, що вони могли бути корисні, окрім як артилерійське м'ясо", - каже Яценко. Російська армія розпочала вербування у в'язницях на початку року, оскільки її відносини з ПВК "Вагнер" погіршилися. Але він каже, що "Вагнер" уже взяв найпристосованіших зеків. Він каже, що більшість російських військовополонених проводять в Україні в середньому "місяці", але багато українців, які повертаються з Росії, перебувають там понад рік. До третини українців, що повернулися, вважаються "зниклими безвісти", тому що Росія не ділиться з Україною інформацією про своїх ув'язнених.

У березні ООН опублікувала різкий звіт щодо військовополонених. Її команди мали повний доступ до центрів утримання в Україні, але не в Росії та не на окупованих територіях. Її інформація про умови утримання ув'язнених у руках росіян надходила від звільнених ув'язнених. На підставі кількох сотень інтерв'ю встановлено, що 92% тих, хто був у полоні у росіян, стверджували, що зазнавали жорстокого поводження або тортур. У той час, як ця цифра становила 49% для військовополонених в Україні. За словами Депре, момент найвищого ризику жорстокого поводження зазвичай настає "у перші години після затримання". За словами Яновського, "з російського боку жорстоке поводження триває протягом усього затримання". Меншою мірою це стосується російських військовополонених в Україні.

У львівському таборі більшість опитаних військовополонених сказали, що з ними не поводилися погано, але українські чиновники були присутні майже на кожному обговоренні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

В Україні військовополоненим дозволяється час від часу дзвонити додому. Коли вони дзвонять, то можуть попросити сім'ю надіслати гроші, щоб купити солодощі, каву та туалетне приладдя у тюремному магазині.

"Я живий. Я в порядку. В Україні. У в'язниці, але зі мною добре поводяться", - каже Олексій з Липецька, який прибув до табору декількома годинами раніше.

"Я шукала тебе!", - каже його мати.

За словами Яценка, багато військовополонених вірять російській пропаганді, що ведуть справедливу війну проти "фашистів". Але принаймні деякі питали себе, чому вони опинилися тут.

"Я думаю, ця війна ні до чого. Я хочу додому", - каже Кирило з Тульської області.

Переклад Gazeta.ua

×