На автошляху "Вінниця—Немирів" на виїзді із селища Вороновиця місцеві продають консервовані та сушені гриби. Тиждень тому їм заборонили торгувати на дорозі.
— Прийшла міліція з санстанцією. Сказали вобше згорнутися і йти картошку копати, бо якийсь генерал буде їхати. А на слєдующий день розрішили опять приходити, — каже 63-річний Василь Григор'єв. — Я послухав, бо з ними не треба сваритися. Банкою грибів не відіб'єшся.
Грибний сезон почався два тижні тому. Урожай невеликий через засуху.
— Гриби люблять вологу та тепло. Ростуть, коли парить у лісі, — виставляє в ряд банки у три поверхи. — Вигідніше закрутку продавати, бо зібрані гриби свіжі тільки день і тоді чорніють. Літрову банку білих віддаю по 100 гривень. У цю суму вщитую всі витрати приготовлєнія.
Біля Вороновиці найбільший грибний ринок. Тут торгують увесь рік.
— Буває по п'ять днів стою, ніхто тих грибів не хоче. Покрутяться, помацають банки і поїдуть. А ше питають: "І це їх хтось бере? Ними ж так можна траванутися". Да, довідок від санстанції в нас немає, але гриби ми добре знаєм. Учимо завжди покупців, як у баночці всі іден до одного і розсол світленький, значить хороші. Якщо в грибі сумніваюся, я його в банку ніколи не кину. Але й хорошими грибами можна отруїтися. У нас був один дальнобойщик, який купив банку грибів і на голодний желудок її вмотав. Понятно, що буде отравлєніє, — пояснює Василь Григор'єв.
До нього під'їжджає джип із кіровоградськими номерами. Виходить молодий водій у стильному одязі.
— Квашені грибочки маєте? — обдивляється банки.
— Вони неходові, бо через жару за два дні вистрілюють. Квашені закривають у банки під капроновими кришками. Візьміть мариновані, не пожалієте, — радить продавець.
— Нє-нє, то не такі, — поспіхом сідає в авто.
Протягом години Василь Григор'єв не продає жодної банки.
— Торг хороший осінню і зимою. Часто такі джипи стають — у 2 метри висотою. Звідти вилазять крупні дядьки, тримають перед пузом пачку грошей і ще й торгуються. Ніколи таким не спускаю. Над тими грибами длубаємося ночами, — розповідає. — Потім у банки треба скласти до пуття, щоб був товарний вид, шляпка до шляпки, ножка до ножки. Клієнтів прибиваю знижками. Кому 5 гривень скидаю, кому десятку. Вони потім знов приходять.
Водій 52-річний Олег Ільїн із селища Вороновиця під'їжджає мотоциклом. Витягає з коляски відро великих білих грибів. Хоче їх продати Василю Григор'єву за 110 грн.
— Не всуну їх у банку та й трохи погризяні слимаками. Ти Рижому предложи на сушку, — радить. — Цьогоріч найменше збирають білих, лисичок, підосиновиків.
4 
35413
Коментарі