Кияни-вихідці із різних областей України в суботу зібралися біля арки Дружби народів на громадсько-творчу акцію "Земляцтва України — рідній столиці".

— Нікому мій поганий настрій не потрібен, — 67-річний Микола Жулинський поправляє вишиванку під сірим піджаком. Він президент міжнародної громадської організації "Волинське братство". — Я людина оптимістична. Можливо, це від мого батька передалося. Йому 14 квітня виповнилося 100 років. Тато пройшов три німецькі концтабори, полон, але зберіг силу духу. Я його не раз запитую, в чому секрет довголіття. Батько відповідає: "Коли моя мама помирала, мені було 12 років, вона просила Божу Матір, щоби мене зберегла. Я під її опікою". Бачите, людина набула віру, — підносить вгору руки. — А народ, який не має віри — не має перспективи.

На сцені біля арки звучать сурми. Микола Жулинський поспішає на сцену. Мимохідь обіймається з Неонілою Струк, гендиректором видавничого центру "Світ Успіху".

— Я з усіма землячу. Кияни швидко забувають, звідки приїхали до Києва, — жартує.

62-річний Михайло Галич, віце-президент Луганського земляцтва, роздає біля намету буклети про малу батьківщину.

— У мене поважна посада — координатор усіх земляцтв. Як король усія України, — жартує. — Раду земляцтв утворили 2000 року. До неї увійшли 27 земляцьких товариств. Не за вказівкою президента чи Верховної Ради.

Галич вітається із Геннадієм Дерев"янчуком, 50 років, виконавчим директором Львівського товариства.

— Тут жодної політики — земля нас об"єднує, — каже Дерев"янчук. — Ми започаткували акцію "Земляки, єднаймо Україну". До 20 вересня — до Свята земляцтв України — завершимо макет символічної мапи. Кожне земляцтво вкладе в неї капсули з рідною землею.

До намету Львівського товариства підходить Богдан Макуц, заслужений майстер спорту зі спортивної гімнастики, олімпійський чемпіон 1980-го.

— Ніколи не думав переїжджати зі Львова, доки у 1990-му не відчув, що не маю потрібного плацдарму для роботи, — говорить. — Тепер у Київ закоханий, але Львів любив і люблю. Буваю там раз на два місяці. Батькам уже по 80 років. Їх спасає город. Коли помагаю траву косити чи картоплю копати, то не встигаю за ними.

У Львівському земляцтві Макуц із 2002-го.

— Нині познайомився з жіночкою, яка працює в медичному центрі, — веде далі. — Я людина спорту, отримував немалі навантаження. Тепер можу до неї звернутися, коли матиму якісь проблеми з хрящами чи суглобами. Недавно подзвонив Ігор Коробчинський, віце-президент Української федерації гімнастики. Каже: "Богдане, в маленької дитини пневмонія". Сконтактувався зі своїми знайомими лікарями-земляками — і врятували.

Накрапає дощ. Сильний вітер перекидає намет Дніпропетровського земляцтва. Кілька чоловіків піднімають розкидані книжки.

— Коли сталася Скнилівська трагедія, Роман Лучко з Інституту травматології та ортопедії допоміг із апаратами Костюка й десять днів разом із Анатолієм Никифоровичем (автором винаходу. — "ГПУ") безкоштовно лікували людей у Львові, — додає Геннадій Дерев"янчук.

У Львівському товаристві майже тисяча членів. Із 1999 року його очолює Іван Васюник, віце-прем"єр-міністр України. Вступний внесок становить 500 грн. Щорічний членський внесок — 120 грн. В Одеське земляцтво можна записатися за 20 грн.

×