Вівторок, 23 листопада 2010 02:45

У "Стефанії" годують 800 безпритульних щодня

У благодійному центрі "Стефанія" у пров. Лобачевського, 8а безхатьки слухають лекцію на тему релігії. Дехто спить сидячи. У залі прохолодно. Вікна відчинені навстіж. Від людей пахне засобами для дезінфекції. На лекцію пускають лише тих, хто пройшов цю процедуру і переодягнувся в чисте.

40-річного Сергія охорона при вході направляє у домедичний кабінет. Там його кучеряве волосся пінцетом перебирає лікар, перевіряє, чи немає вошей. Просить показати шкіру на руках і животі. Видає талончики на дезінфекцію одягу й відправляє у душову.

— Я вже більше року ходжу сюди обідати, бо не маю де жити. Тут миюся, віддаю одяг в стірку, — розказує Сергій. У нього загіпсована рука, праве око запливло, під лівим — синець. — Тут можна попросити рани перев'язати. Тиждень тому мене викинули з електрички, бо п'яний був. Уже п'ятий день як зав'язав. Через п'янку розпалася сім'я. Я був токарем-фрезерувальником вищого розряду, поїхав у Болгарію на заробітки, там у поганій компанії став пити. Без документів лишився. Жінка із сином 11-річним Микитою та дочкою 4-річною Лізою пішла жити до своєї мами в однокімнатну квартиру. Я до них навідуюся, подарунки приношу, але жити там нема де. Ночую на вулиці, а коли холодно — на вокзалі.

Після душу Сергієві видають чистий одяг навзамін його речей. Із сусідньої душової кабінки виходять жінки. Ідуть на другий поверх по одяг з гуманітарної допомоги.

57-річна Олександра Василівна охайно зачесана, з підфарбованими очима і губами. Прізвище називати соромиться. Ночує на вокзалі.

— Я з 2003 року лишилася без житла по вині дітей, — тре руки. На середніх та підмізинних пальцях має срібні каблучки. — Нас виселяли з двокімнатної квартири, бо не платили, і ми рішили її продати. Син забрав свою частину і купив машину. Ще й недовольний був, що мало дісталося. Жити пішов у прийми до жінки. А дочку я просила разом зі мною купити однокомнатку. Вона не схотіла. Розтринькала гроші. За свою частину я не змогла купити навіть маленької "гостінки". Дочка заміж вийшла і в зятя живе. Мене до себе брати не хоче. Синові я теж не треба.

У їдальні волонтери з різних церков розставляють на столах пластикові тарілки з гарячим супом, кашею, сосисками та буряковим салатом. У склянки розливають чай.

— Щодня ми годуємо по 800 людей, — говорить директор закладу 45-річна Вікторія Профорчук. — Варимо по 100 літрів борщу чи супу, 150 літрів каші. Цього вистачає на сніданок, обід і вечерю. У неділю та на свята даємо солодощі. Є кімната для дітей, де мами можуть погодувати малечу. Шкода дивитися на немовлят, у яких іще зубки не прорізалися, а вони десенками сосиски жують.

О 14.00 людей пускають до їдальні. Вони заходять, хапають тарілки. Швидко їдять, не розмовляючи й не підводячи очей на інших. За 10 хв. перші відвідувачі виходять.

— Я вчилася в київському будинку-інтернаті, — гладить округлий живіт 22-річна Анастасія Шевчук. — Коли випустилася, забеременіла і не могла поступити в училище. Зараз моїй дочці Лізі 3,5 року. Вона в больніці, часто боліє. На роботу не ходжу, бо беременна. З гражданським чоловіком живу на вулиці. Не знаю, коли на квартіру заробимо. Знімати тоже не можу, дорого.

73-річний Михайло Конопадський виходить із їдальні, спираючись на палицю. Рукавом утирає губи. Руки трусяться.

— Я сюда обідати ходжу, бо маю 780 гривень пенсії, на яку прожити не можу, — говорить Михайло Ілліч. — Я не бездомний, маю трикімнатну квартиру в Києві. У мене син — адмірал військово-морських сил України. Він мені не розрішає сюди ходити. Внуки хтять помагати. А я кажу, що доки можу, хочу самостоятєльним бути.

"Стефанію" 1998-го року відкрив Леонід Черновецький на базі їдальні заводу гумових виробів "Вулкан". Пенсіонери та малозабезпечені люди можуть звернутися по допомогу до благодійного фонду "Соціальне партнерство" за тел. 0(44) 591 54 41.

Зараз ви читаєте новину «У "Стефанії" годують 800 безпритульних щодня». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1000
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода