Ексклюзиви
Пʼятниця, 11 лютого 2011 11:06

"Сьогодні руки лижуть, а завтра горлянку перегризуть"

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Алла Шевчук із села Устя на Рівненщині гладить вовка
Алла Шевчук із села Устя на Рівненщині гладить вовка

"Вистрибнув із вольєра півтора місяця тому — якраз на Миколая. Подушив мені у хліву овець і втік. Я був на нього такий злий, хотів знайти і застрелити, але доньки плачуть. Так рука і не піднялася", — каже лісник 48-річний Микола Шевчук із села Устя Корецького району Рівненщини.

Він три роки тримав на подвір'ї молодого вовка. Мешкає у будинку під лісом.

— Мої колеги знайшли у лісі виводок вовченят, їм було по місяцю. Мати їх покинула. Я взяв собі одного, а тих двох забрали міліціонери Млинівського райвідділу. Кажуть, вони там уже померли.

Шевчуки назвали хижака Вовчиком, але на кличку той не реагував. Відгукувався лише на різкий свист — підбігав і просив їсти.

— Дочки Маша й Алла його викупали з шампунем у тазику, щоби не смердів. Посушили, розчесали і забрали до хати. Доки вовк був малий, пив із миски молоко і спав з доньками в одному ліжку. Удень любив забрати мої капці та гризти їх у темному кутку. Справити потребу його випускали надвір. Чужих він боявся і тікав до будинку, піджавши хвоста.

За три місяці вовк підріс настільки, що улітку його перевели до вольєра на подвір'ї. Микола Адамович показує порожню загороду площею 60 "квадратів", обсаджену соснами та бузиною. Огорожа з металу і дерева заввишки 2,5 м, даху немає. Всередині грубо збита буда та алюмінієва поїлка. Відколи вовк утік, хвіртка відчинена.

— Спеціально вкопали металеву сітку вглиб на 30 сантиметрів. Але тільки запустили Вовчика, як він почав робити підкопи. Одразу хотів тікати. Бувало, розженеться і стрибає на стінку. Вилазив по дошках нагору і спускався по бузині. Міг два дні десь гуляти, спав у заростях біля річки. Потім усе одно повертався додому, бо хотів їсти.

Торік Вовчик задушив хазяйську вівцю. Шевчук побив його за це капцями. Потім вовк іще кілька разів нападав на курей та індиків. До дикої свині Нюри лізти не ризикнув — вона також буває агресивна.

— Треба було йому кігті зістригти, але я пізно здогадався. Хижак є хижак, завжди хоче живої крові. Якщо до нього у вольєр сідала якась пташка — розривав її.

Годували вовка раз на день відром м'яса та кісток, відходами з різниці. Любив також домашнє печиво і курячі яйця.

— Із собаками жив дружно, могли разом гратися. Лише одного разу напав на мого ягдтер'єра, бо щось там не поділили. Я лупив Вовчика по спині дошкою, щоби пустив пса, бо загриз би до смерті. На сучок він не дивився, хоча син Петро запустив до нього у вольєр двох собак — хотів схрестити з вовком. Він їх не чіпав, але дозволяв їсти зі своєї миски. По ночах вовк вив так, що прокидалися сусіди.

Шевчук говорить, за день хижак проходить до 70 км, але кружляє навколо місця, де є їжа.

— Мабуть, пішов на сусідню Житомирщину і прибився до зграї. Вовки можуть дожити до 30 років. У мене сім років живе дика свиня, зараз вона вагітна. Були колись і дикий козел, і зайченята. Але я переконався, що дресирувати диких звірів неможливо. Сьогодні вони руки лижуть, а завтра горлянку перегризуть.

Зараз ви читаєте новину «"Сьогодні руки лижуть, а завтра горлянку перегризуть"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 639
Голосування Головна спортивна подія року для України?
  • 1) перемога футбольної збірної на Кубку світу серед 20-річних
  • 2) вихід команди Андрія Шевченка на Євро-2020
  • 3) перемога Дмитра Підручного на чемпіонаті світу з біатлону
  • 4) перемоги Василя Ломаченка та Олександра Усика
  • 5) Еліна Світоліна зіграла у півфіналі двох турнірів "Великого Шолому"
Переглянути
Погода