— Слава Ісусу Христу! Куди вас підвезти? Завезу безкоштовно, — каже львів'янин 30-річний Богдан Байцер, водій таксі "СС Галичина". В середу об 11.30 зупиняється на автобусній зупинці на вул. Княгині Ольги у Львові. Відчиняє двері монахині.
— Мені на Стрийський базар. Але ні-ні, я на маршрутці, — відмахується рукою та.
— На халяву? То візьміть мене, я на пари не встигаю. Маршрутки довго немає, — сідає у білий бус "Фольксвагґен Кадді" 20-річний Олег Пастушенко, п'ятикурсник Львівського університету ім. Івана Франка.
У салоні звучить українська повстанська пісня "Буде нам з тобою що згадати". Водій одягнений у вишиванку, поверх шкіряна куртка з хутряним коміром.
— Я здивувався, що ви зупинилися, — каже студент. — Трохи навіть страшно було сідати. Але почув рідну музику. Тако б завжди такі пісні включали, а то таксисти крутять всякі шансони і якусь електроніку тупу. То якась акція сьогодні у Львові?
— Та ні, робочий день, — сміється Богдан Байцер. Висаджує Олега Пастушенка біля географічного факультету на вул. Дорошенка. — Будете йти з дискотеки — викликайте таксі "Галичина", знижку зробимо.
Таксі "СС Галичина" з'явилося у Львові у серпні цього року. Розпізнати їх можна через вишиті рушники, зображені на капоті і дверцятах автомобілів. Ветеранів УПА і дивізії СС "Галичина" возять безкоштовно. Для всіх інших мінімальний тариф на проїзд становить 20 грн. За кілометр просять 3,5 грн. Це середня вартість послуг таксі у місті.
— Часто роблю знижки. Минулого тижня віз хлопця із Сихова на вокзал. Приїжджаєм, а він не має 35 гривень, має 30. Я йому кажу: "Друже, давай 25 і дякую тобі, що ти по-українськи розмовляєш", — розповідає Богдан. Працює таксистом сім з половиною років. — А буває, як клієнт агресивно поводиться щодо мови чи нас, то доки сперечаємося, спеціально їжджу кругами, щоб лічильник накрутив більше.
Зупиняємося біля Оперного театру. Двоє пенсіонерів знімають шапки. "Слава Україні", — вітаються з водієм.
— Нашими послугами найбільше користуються туристи, — каже таксист. — Для них ми екзотика, так само як кнайпа "Криївка". Цікаво їм проїхатися в націоналістичному таксі. На днях їхав біля площі Ринок, зупинив мене хлопчина — корінний москвич. Видно було по очах, що здивований — і від мого привітання, і від вишиванки. Розговорилися. Він — російською, я — українською. Виявилося, що його прадід був сотником УПА. А бувають клієнти неадекватні — сміються з вишиванок, просять переключити музику. Я їм завжди кажу: "Ви ж знали, куди сідаєте, а тим більше, в якій країні живете, то ж поважайте її культуру". Іноді жартую над такими москалями. Лякаю, що безкоштовно відвезу на Личаківський цвинтар. З іноземцями під час Євро-2012 теж говоритиму українською. Не допоможе — переходитиму на англійську чи польську.
2 
1
Коментарі
7