Торік 16 липня на залізничній колії поблизу села Ожидів Буського району Львівської області зійшли з рейок 15 цистерн із отруйним жовтим фосфором. Шість загорілися. Дим від пожежі заслав 14 навколишніх сіл.

— Після тої аварії ходити не можу, дихати погано, — скаржиться жителька Ожидова Ярослава Цюрко, 69 років. — Треба до сусідів по молоко — то посилаю онуку. Вода у нас стала якась така недобра. Зливаєш — осадок білий залишається. Цюпата здихают, — киває на курчат.

— Та цюпата завжди здихают, — сміється її 19-річна онука Марта Цюрко. У березні вона народила первістка Владислава.

— На другий день про аварії втекла до родичів у Брюховичі під Львовом, — згадує Марта. — Уже вагітна була. Але за два дні повернулася, бо то ж літо, по господарці тре помагати. Тато відмовляв народжувати. Казав, що в селі повітря неважке. Але я твердо рішила родити. Страшно було, коли в район їхала на УЗІ (апарат ультразвукового дослідження. — "ГПУ"). Боялася, щоби дитина нездорова.

— Але люди мрут, — додає Ярослава Михайлівна. — Ще такого не було в селі — по три трупи за тиждень. Кілька днів тому жінка померла — мала якісь проблеми зі шлунком, печінкою.

За рік у семи селах Ожидівської сільради народилася 31 дитина — 19 хлопчиків і 12 дівчаток. Це майже вдвічі більше, ніж у попередні роки. Смертність залишилася на рівні 2006-го — 49 людей.

— Помирають в основному від гіпертонії чи старості, — каже 34-річна Марія Рощук, медсестра фельдшерсько-акушерського пункту в Ожидові. — Молоді виїхали на заробітки, хіба там гинуть. Старші, кому під 60, мруть від алкоголю.

Навпроти сільської середньої школи Петро Подолянко, 50 років, прогулюється з однорічними онуками — Олесею й Остапом. Каже, діти привезли малюків зі Львова.

— А чого боятися, — сміється чоловік. — У Львові теж хімії повно. Як аварія сталася, то чути було — горло дерло, ніс. Очі пекли. Але потім усе минулося. Тодішній міністр надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич прямо з нашого садка порічки їв перед людьми — щоб не боялися.

Директор Ожидівської школи 50-річна Ніна Прохоровська розповідає, що протягом року діти часто скаржилися на самопочуття. Говорили, що болить серце. Школярку Лесю Ігнат навіть забирала "швидка".

У сусідньому селі Соколівка вагітні шестеро жінок.

— Страху нема народжувати, — каже 38-річна Віра Литвин. Вона веде облік майбутніх матерів на медичній дільниці. — Із нового року десятеро дітей приписалося, викиднів не було. У вересні торік зі Львова педіатри приїжджали, перевірили всіх дітей до шести років. Казали, що возитимуть їх відпочивати щоліта, путьовки випишуть. Але цього року всі вдома сидять.

×