— Усередині волонтерського десанту Міноборони стосунки складні. Але це не розкол. Просто кожен із нас є лідером. Я виконала величезний обсяг роботи, — каже 52-річна Неллі Стельмах, яка нещодавно звільнилася з Міноборони.
— За рік роботи мала п'ять вільних субот, — продовжує. — Працювала з 7.30 до упору. Це не дев'ята вечора, а набагато пізніше. Зарплата — 8 тисяч гривень. Це не той прибуток, який мала доти. Я розуміла, куди іду. Мала на чиїй шиї сидіти. Пішла б у Міноборони навіть без зарплати. Треба було допомогти. Тепер моя мобілізація закінчилася. Пішла не зовсім за власним бажанням. Правду не скажу, обманювати не хочу. Одну людину звільнили. Одна пішла сама.
Частина людей з волонтерського десанту звільнилися, передавши справи менеджерам Проектного офісу реформ при Міноборони. Що це за структура?
— Коли ми прийшли в Міністерство, нас було дев'ятеро. Планували, що будемо займатися тиловим забезпеченням. Проблем виявилося значно більше. Ми хотіли "объять необъятное". Це нереально. Хтось перейшов на медичну посаду і розробляє програму реабілітації. Хтось розподіляє майно. Коли закуповують форму, замовляють на 10 відсотків більше — для підгону розмірів. Цього року на майнове забезпечення пішло близько 3 мільярдів гривень. 150 мільйонів втрачаємо тільки тому, що розмір не підійшов. Дешевше зробити систему відстеження, на якому складі що є. Всі ці проекти вимагали більшої уваги.
Створили Проектний офіс, який втілює нові технології в Міністерстві. Це правильне рішення, бо гарантує системний підхід.
Як починали працювати?
— Ми були експериментом. Думали, що маємо стежити за прозорістю закупівель. Але потім зрозуміли: аби щось змінити, треба робити набагато більше. Почали із сухих пайків.
Змінювати щось у харчуванні було важко, бо все — через постанови Кабміну. Пайки стали зручніші, більше вітамінів, мінералів. Це — нормальна їжа, запакована так, щоб не псувалася. Може зберігатися два роки. Але Міноборони їх ще не закуповує, лише Головне управління розвідки. Тривають випробування.
Потім ми почали опікуватися речовим забезпеченням. Богдан Ковальов їздив на передній край, щоб розподіляти речі. Діана Петреня зайнялася харчуванням, коли я очолила департамент держзакупівель. Таня Доманова — юридичними питаннями. Всеволод Стеблюк — реабілітацією та медициною. Артур Переверзєв — взаємодією з НАТО й електронними торгами.
Що вдалося за рік роботи, а що ні?
— Запустили експеримент із харчуванням у двох армійських частинах — одеській і львівській. Показав, що за ті ж гроші хлопців можна годувати значно краще. Запровадили нові технічні умови (ТУ, вимоги до якості. — "ГПУ") на взуття, одяг, рукавиці, шарфи, шапки, труси. Створили центр, що розробляє їх, тестує і вводить нові норми забезпечення. На початку року Міноборони мало п'ять ТУ на 160 предметів. Речі замовляли за картинкою. Тепер уже є берці, шкарпетки, футболки нових стандартів. Прописано, яка має бути тканина в одязі або підошва. Не вийде підсунути що завгодно.
Погано, що не все зробили швидко і малою кров'ю. Тобі в очі казали одне, а виходячи з кабінету робили інше. Навіть керівники на горизонтальному рівні. Тиснуть: швидше-швидше. А за півроку за це "швидше" починають службове розслідування. І так постійно, бо це — система.
Недобре, коли до людей, які беруть на себе відповідальність і щось роблять, приходять правоохоронці. Я не знаю, це хвороба Міноборони чи взагалі системи державного управління. Але очевидно, що позитивної мотивації дуже мало. Люди працюють під страхом, а не тому, що хочуть щось зробити. Але є багато адекватних, які не опускають рук.
Розкажіть про розробку форми. Недавно обгорів Сергій Корнецький із 55-ї бригади. Розплавлену форму з нього здирали. Таку розробили чи якісна не до всіх потрапляє?
— Що нова форма горить — не зовсім правда. Та, яку постачають із червня, відповідає стандартам НАТО. Тканина створена за зразком Альянсу. У двох видах форми — 35 відсотків синтетики і 65 бавовни. Ще в одному — 100 відсотків бавовни. Будь-яка тканина горить. Але це гарна тканина і хороша форма. Цього року сумнозвісну форму 2027 ми не брали. Лише на початку року отримали кілька тисяч комплектів. Це були поставки, які фірми не встигли зробити 2014-го.
Був випадок. Стоїть офіцер в уставних берцях, камуфляжі, футболці, кепці. Питаю, коли йому держава крайній раз видавала форму? Виявилося, 2003-го. 12 років людина вдягалася за свої гроші. А коли стали видавати регулярно, почалася істерія, що військові голі й босі. 2016-го видаватимуть по два комплекти.
Ви казали, що за день через департамент держзакупівель проходять 80–120 документів. Обіцяли зменшити їх кількість.
— Це вдалося завдяки електронним торгам. Під час деяких процедур готували до 100 документів. 30 — для початку переговорів. Зараз їх поменшало вчетверо. Група Артура Переверзєва підписала договір про долучення до брокерських послуг НАТО. Уникаємо податків. Зможемо дешево закуповувати в країнах Альянсу те, чого немає в Україні.
За гроші британців закупили комп'ютери для внутрішньої мережі. Буде електронний документообіг. Після бізнесу в мене був жах від того, скільки в Міністерстві паперів. Бувало, надходили документи з 12 підписами інших посадовців. Це розмазування відповідальності.
Як відбуваються електронні торги?
— Замовник на торговому майданчику розміщує свій конкурс. Вивішує всі необхідні документи і оголошує торги. З бази даних усіх майданчиків (зараз їх шість, буде більше. — "ГПУ") йде розсилка на всі підприємства тієї сфери. Ті в режимі он-лайн вивчають папери, ставлять запитання нашим операторам, отримують роз'яснення. Подають пропозиції. Називають ціни й додають документи.
Потім у реальному часі йде торг на зниження ціни. Аж тоді система показує, хто переміг. На переговори ми запрошуємо вже не п'ять-сім компаній, а одну — переможця. Людський фактор відсутній. Сервери стоять не в Україні. А, скажімо, у штаті Аризона. На етапі визначення переможців корупції бути не може.
Чому у прокуратури з'явилися запитання до "волонтерського десанту"?
— Вона контролює законність. Це нормальний процес. Їх цікавило, як виплачували гроші волонтерам у Міноборони. Їх ніхто не приховував. Зібрали люди як допомогу сім'ям "десанту". Декому треба було за щось жити в чужому місті. Звіти були на сайті центру волонтерів "Народний проект". Прокуратура отримала відповіді і заспокоїлася.
Які корупційні схеми були в держзакупівлях Міноборони?
— Можу лише припускати. Цим мають займатися правоохоронці. До запровадження електронних торгів була суб'єктивність. На переговори Міністерство могло запросити лише декілька компаній. Маю побоювання, що не все було чесно.
Як чиновники Міноборони проходять детектор брехні, який купили волонтери? Чи всі погоджуються?
— Я проходила його двічі, бо керувала департаментом держзакупівель. Половина його працівників теж пройшли. Але більшість — не хочуть. Змусити не можна, бо це не узаконено.
Хто найбільший ворог реформ у Міноборони?
— Ті, хто каже, що їм треба досидіти до пенсії. І досиджують. Ідуть на лікарняний, приходять на день і знову зникають. А зарплату отримують.
Що ще треба зробити в Міністерстві, щоб усе було добре?
— Ще зменшити документообіг. Розставити пріоритети між роботою і опрацюванням документів. Якби зникла половина паперів, нічого б не змінилося. Зробити реальну переатестацію персоналу, а не заради папірця. Перевести роботу всієї держави на новітні технології, щоб за одним кодом був доступ до всіх реєстрів. Ще треба омолодити персонал відомства. Молодь до 30 років не зіпсована совком.
На електронних торгах Міноборони заощадило 179 мільйонів
Неллі Стельмах у Міністерстві оборони обіймала посаду голови комітету конкурсних торгів та голови департаменту держзакупівель. Керувала проведенням тендерів.
До війни працювала проектним менеджером із будівництва промислових об'єктів. Потім стала волонтером, допомагала армії. До Міноборони потрапила з благодійного фонду "Крила Фенікса" разом із волонтером Юрієм Бірюковим.
Сприяла запровадженню електронних закупівель, завдяки яким Міноборони заощадило 179 млн грн. У торгах бере участь необмежена кількість фірм-претендентів. Щоб отримати замовлення, понижують ціну.
— Коли мене призначили головою тендерного комітету, дали звіт, скільки на складах майна, — каже. — Це сталося перед четвертою хвилею мобілізації. Майже нічого не було: форми, взуття, білизни, спорядження, наметів, харчування. За три тижні мали прийти призовники, а склади порожні. Довелося розрулювати. Трохи з затримкою, але ні четверту, ні п'яту, ні шосту хвилі не зірвали.
З фінансуванням, яке мали цього року, ми зробили подвиг. Грошей весь час бракувало. Суми, яку нам виділили на харчування, вистачило до кінця липня. Потім давали на півтора місяця, тоді знову на стільки ж.
1 
1
Коментарі