Не гляну на ню

У шкільному підручнику з української мови для якогось із середніх класів на початку 1980-х була карта українських говірок. На тій карті в Україні були позначені лише два міста — Київ і Тальне, райцентр на Черкащині. Ні Харкова, ні Львова, ні Дніпропетровська. Страшно уявити, навіть Донецька не було. Учителька пояснила просто: наше рідне Тальне — на межі українських південно-східних і південно-західних говірок української мови. У селах, що на схід від нас, говорять: кажУ, підУ, роблЮ. На захід — кАжу, пІду, рОблю.

За кілька років я навчався в Черкаському педінституті. Мені тут різало вухо оте полтавське м'яке ль. Найбільше ж у вахтерки тітки Марії. Досі ніби чую оте її знамените:

— По мольоко йдіть!

Але мушу визнати: більше виправляли мене. Наталка з Городища билася над моїми наголосами довго. Урешті-решт не стерпіла й випалила:

— Якщо, не дай Бог, скажеш колись: "Я тебе лЮблю", — приб'ю.

Обіцянки не виконала, але й любові в нас з нею не вийшло.

Невдовзі після того ми їхали додому з однокласницею. Вона теж навчалася в Черкасах. Знічев'я розповів їй про свою біду.

— Та, — махнула рукою Оксана, — що там ті наголоси! Я прямо перед усією групою ляпнула гірше: "Постелила скатерку, а він брудними штанами сів на ню". Всі дівчата кілька днів насміхалися з того "ню".

Справді — у нас замість "на неї" казали "на ню". Нам це не здавалося смішним. А от збоку…

Із часом, коли Радянський Союз почав утрачати свою цноту, ми дізналися інше значення слова "ню". Виявилося, що це ще й жанр у мистецтві, що зображає голе тіло. Коротше кажучи — намальована чи сфотографована гола сідниця. Відтоді вживати форму "ню" в нас почали рідше, якщо не перестали взагалі. Можна сказати, що вона вмерла разом із СРСР.

Тепер розумію, що це, мабуть, не дуже добре. Бо хто соромиться діалектизмів, із часом соромиться й мови. Ось на третьому десятку незалежності в мережі столичних кав'ярень "Кафе Хауз" керівництво вимагає від українських офіціантів спілкуватися з клієнтами виключно російською. А ті старанно виконують вимогу. Тепер патріоти через "Фейсбук" просять україномовних клієнтів ігнорувати шовіністичні заклади.

Утім, мене агітувати не треба. Ноги моєї там не буде. Та що там ноги! Якщо проходитиму повз кав'ярню, навіть не гляну на ню.

×