Київська громадська організація "Оперативно-рятувальна служба міста" з лютого безкоштовно приймає в людей на переробку відпрацьовані батарейки, енергоощадні лампи та ртутні термометри. Ці предмети небезпечні для здоров'я та довкілля. Подібні пункти прийому працюють у Кіровограді, Одесі, Севастополі.

Про небезпеку відпрацьованих батарейок та ртутних ламп розповідає голова громадської організації "Бюро екологічних розслідувань" Дмитро Скрильніков, 39 років.

Європейські країни відмовляються від ламп розжарювання й переходять на енергоощадні. Їх більшає і в нас. Чим вони небезпечні?

— Кожна лампа містить до 4 міліграмів ртуті. Коли їх викидають у бак зі сміттям, вони розбиваються, ртуть випаровується й сполучається з іншими речовинами та накопичується в ґрунті. Це все відбувається біля житлових будинків, дитмайданчиків. Ртуть може збиратися в організмі людини та руйнувати нейрони головного мозку.

В Україні існують пункти, куди їх можна здавати?

— Є спеціалізовані підприємства, але вони працюють тільки з фірмами. Звичайна людина до них не може звернутися.

У Львові були створили пункт прийому за межами міста. Це не спрацювало, бо люди не хочуть через усе місто їхати заради лампочки.

Як у Європі діє система збору й переробки?

— Виробник несе повну відповідальність за весь життєвий цикл продукції і зобов'язаний приймати лампочки на переробку. Це закріплено законом. Методики збору різноманітні. У Швеції лампи збирають "токсичні автобуси" — спеціально обладнане авто приїжджає до будинків раз на місяць у визначений час. Де-не-де ставлять спеціалізовані контейнери.

Реально організувати безпечну систему збору в містах України?

— Львів отримав грант від ЄС на такий проект. Місто закуповуватиме спеціальні установки, які знешкоджуватимуть ртутні лампи. Ці машини перебуватимуть на балансі комунальних підприємств.

Була ідея організувати переробку на базі підприємств. У Львові, Харкові, Рівному є заводи, які виробляють енергоощадні лампи. Проте за багато років їм не вдалося створити й пробного проекту. Навіть коли поставити станок для переробки, важко організувати систему збору ламп, бо виникає клопіт із бюрократією.

Чому люди необізнані щодо небезпеки батарейок і ламп?

— Бо більшість виробників приховують цю інформацію. Про небезпеку мають повідомляти на упаковках. Це роблять одиниці. Позначають, що лампочку не можна викидати у смітник, збір здійснюється за правилами, встановленими у місцях проживання. Проте не пишуть, куди і як їх викидати.

Європа готує міжнародну угоду про заборону використання ртуті в побуті. У багатьох країнах переходять на електронні термометри.

Наскільки шкідливі батарейки?

— Вони менш небезпечні за лампи та термометри, бо їх складніше розбити. Але якщо батарейку кинути в кислоту чи воду, то виділятимуться шкідливі речовини — ртуть, кадмій, свинець та інші.

Батарейки переробляють у Львові на заводі "Аргентум". Там їх розчиняють у кислоті, отримують потрібні метали, а куди решту — невідомо. Це при тому, що завод майже в центрі міста. Тому фактично в Україні нема підприємства, яке може безпечно переробляти батарейки. Поки що залишається збирати їх і здати тоді, коли з'явиться можливість.

Як повинна виглядати ідеальна система утилізації ламп, батарейок та термометрів?

— Система має регулюватися державою. На це потрібно виділяти фінансування. Наприклад, якісь копійки закладати у вартість лампочки. Ввести податок на утилізацію продукції на кордоні, ввозячи товар з Європи чи Китаю. Для комерційних підприємств це може бути платна послуга, а для громадян — безкоштовно.

×