48-річна киянка Лариса Головня вчилася малювати писанки разом зі своїм молодшим сином Олексієм. Було це кілька років тому. Зараз Олексієві вже 17, і він більше писанок не розмальовує. А от мати дуже полюбила це заняття і тепер сама вчить писанкарства дітей.
— Ми з сином прийшли на виставку київської майстрині Зої Сташук у Музей природи, — згадує пані Лариса. — Нам дуже сподобалося, купили книжку і писачок. Почали вдома вчитися.
Зараз Лариса Головня працює у музеї Івана Гончара в Києві. Майстриня запрошує до себе всіх охочих — обіцяє навчити розписувати великодні яйця. Минулої неділі у неї зібралося шестеро дітей від трьох до десяти років.
— От, наприклад, восьмирічна Ярослава приходить до мене вже вкотре, — розповідає киянка. — А двох братиків, Михасика і Матвійка, мама привезла цього разу вперше. Вони зробили по писанці-крапанці, добре вдалося.
Писанка символізує не лише Воскресіння, але й радість, щастя, життя загалом, каже Лариса Головня. Найбільше писанкарством займаються на Гуцульщині, хоча раніше така традиція існувала по всій Україні. На писанках зображають безконечні лінії, геометричні фігури, рослини, тварини, церкви. Писанки можуть бути різних кольорів — від жовто-зелено-коричневих на Гуцульщині до червоних на Полтавщині і синіх на Півдні України.
Нещодавно пані Лариса та її співробітниця Надія Білоткач відреставрували стародавню колекцію писанок Івана Гончара — відновили візерунки на всіх великодніх яйцях.
2 
35413
Коментарі