У липні Україна втратила в бою вісім захисників
Публікуємо поіменний список полеглих у липні 2020 року захисників України. У бою загинули восьмеро. Наймолодшому було 18 років, найстаршому — 42 роки.
Найгострішою ситуація була 13 липня. Тоді під час евакуації тіла загиблого лейтенанта Дмитра Красногрудя бойовики вбили розвідника Ярослава Журавля і медика Миколу Іліна. 29 липня 2020 року обстрілів не було.
Протягом місяця російські окупаційні війська здійснили 348 обстрілів. Поранення та бойові травмування отримало 33 захисники України.
Бойові втрати
8 липня
Олег Шило, 29 років, родом із Києва. Отримав кульове поранення під час обстрілу в районі міста Попасна на Луганщині. Помер у шпиталі. Солдат 30-ї бригади ім. князя Острозького.
— Куля пройшла під серцем. Головний сержант взводу виніс його на руках, — каже товариш загиблого на позивний "Футболіст".
У 2009–2010 роках Олег служив строкову службу у 138-й радіотехнічній бригаді. Контракт із 30 бригадою підписав у грудні 2019-го.
Залишилися батьки та сестра.
10 липня
Тарас Матвіїв, 31 рік, родом із райцентру Жидачів на Львівщині.
Лейтенант 24-ї бригади ім. князя Данила. Загинув поблизу села Троїцьке Попаснянського району Луганщини.
— Перша міна влучила в бліндаж, він загорівся і обвалився. Тарас кинувся на допомогу, витягнув двох бійців, — каже військовий комісар Львівської області Олександр Тіщенко. — Раптом поряд упала друга міна.
2011 року Тарас закінчив Львівський університет ім. Івана Франка за фахом журналіста. Працював на радіо Ера, телеканалі TVI. Брав участь у Революції гідності.
На фронт поїхав 2015‑го добровольцем батальйону "Карпатська Січ". У вересні 2018 року вступив на курси лідерства сухопутної академії ім. Петра Сагайдачного і пішов на службу до 24-ї бригади.
12 липня Тарас Матвіїв отримав звання Героя України посмертно.
Залишилися батьки.
13 липня
Євген Чумаченко, 32 роки, з райцентру Арциз на Одещині.
Загинув від кулі біля села Славне Мар'їнського району на Донеччині. Боєць 79-ї десантно-штурмової бригади.
Чумаченко на службу вступив у вересні 2018 року.
Залишилися дружина та двоє дітей.
Дмитро "Мир" Красногрудь, 42 роки, родом із Харкова.
Підірвався на міні в сірій зоні під селищем Зайцеве неподалік окупованої Горлівки на Донеччині.
Командир розвідувального взводу 137-го батальйону 35-ї бригади морської піхоти.
Дмитро Красногрудь — професійний розвідник. Брав участь у миротворчій місії в африканській Сьєрра-Леоне. На війні на Донбасі з 2014 року. Був командиром розвідки батальйону у 93-й бригаді. З побратимами звільняв Мар'їнку, Авдіївку, обороняв Піски, Трьохізбенку, Чермалик, воював в Авдіївській промзоні. Брав участь в операції по захопленню в полон російського військового Віктора Агєєва. 2019-го перейшов у морську піхоту.
Під час евакуації тіла "Мира" російські війська влаштували засідку, обстріляли групу евакуації.
Вдома залишилися батьки, дружина та двоє синів.
Микола "Естонець" Ілін, 36 років, родом із білоруського міста Могильов.
Підірвався на вибуховому пристрої при спробі евакуації пораненого сержанта Ярослава Журавля. Служив у медичному взводі 137-го батальйону морської піхоти.
Микола виїхав з Білорусі 2006-го після протестних акцій на площі Калиновського в Мінську. Оселився у Білій Церкві на Київщині. Того ж року емігрував у Естонію, кілька років працював таксистом, екскурсоводом. Вивчив естонську й отримав громадянство.
2018 року повернувся в Україну, пішов служити до морської піхоти.
— Україна варта хорошого майбутнього. Вона не просто бореться за це майбутнє — вона є кордоном Європи. І якщо ви програєте цю боротьбу, то це буде і наш програш, — казав "Естонець" в одному з інтерв'ю.
Вдома залишилися мати та наречена.
Ярослав "Ярік" Журавель, 40 років, родом із села Андріївка Верхньодніпровського району на Дніпропетровщині. Розвідник у 137-му батальйоні морської піхоти.
Журавель ішов першим у евакуаційній групі, яка мала забрати тіло загиблого лейтенанта Дмитра Красногрудя. Був у білому шоломі та бронежилеті, але бойовики почали його розстрілювати. Ярослав отримав три кулі в ліву ногу. Відповз у безпечне місце. Медик Микола Ілін намагався дійти до Ярослава, але підірвався на міні.
Сержанта так і не евакуювали. Ярослав проповз ще 250 метрів до позицій українських військових. Залишилося 200 метрів, але їх не подолав, стік кров'ю. Скільки прожив після поранення — невідомо. Тіло віддали бойовики за шість днів.
На фронті розвідник з 2015 року у складі 93-ї бригади. Воював у Пісках, Мар'їнці, Гранітному. 2019-го перевівся до морпіхів услід за командиром Дмитром Красногрудем.
Вдома залишилися батьки, дружина та дві доньки.
20 липня
Василь
Кравченко, 26 років, родом із райцентру Ізяслав Хмельницької області. Загинув від кулі снайпера на взводному опорному пункті поблизу селища Шуми на Донеччині.
Старший матрос 503-го батальйону морської піхоти. Під час другої хвилі мобілізації 2014-го проходив службу у прикордонних військах. Згодом двічі укладав контракт. У морській піхоті з 2016 року.
Залишилися батьки, сестра і дружина.
21 липня
Артем Козій, 18 років, родом із райцентру Южноукраїнськ Миколаївської області.
Солдат 36-ї бригади морської піхоти помер від уламкових поранень у мобільному шпиталі в Маріуполі, які отримав унаслідок обстрілу з гранатомета. За його життя лікарі боролися сім годин.
На службу пішов після закінчення Миколаївського будівельного технікуму. У липні 2020 року вирушив на фронт у першу ротацію.
Вдома залишилися батьки.
Небойові втрати
5 липня
Артем Савун, 19 років, родом із Миколаєва. Загинув у зоні операції Об'єднаних сил, обставини не уточнені.
Солдат зенітної ракетно-артилерійської батареї 57-ї мотопіхотної бригади. У січні 2020 року закінчив училище за фахом механізатора і вступив на військову службу за контрактом.
Вдома залишилися мати та троє братів.
6 липня
Олег "Терміт" Крашаниця, 52 роки, родом із Білої Церкви на Київщині.
Раптово помер від серцевого нападу на базі підрозділу в селі Юр'ївка Мангушського району на Донеччині. Підполковник полку "Азов", офіцер з інженерного забезпечення.
У полку з початку 2015-го. Брав участь у бойових виїздах, розміновував сіру зону.
23 липня
Михайло Воронський, 54 роки, родом із села Добрівляни Заліщицького району на Тернопільщині.
Загинув в районі ООС у Донецькій області внаслідок необережного поводження зі зброєю.
Водій-електрик артилерійського підрозділу 44-ї артилерійської бригади. У 1984–1986 роках воював в Афганістані, інвалід війни ІІІ групи. У лютому 2020-го вступив на військову службу за контрактом.
Вдома залишилися дружина та діти.
28 липня
Артур Бахнар, 37 років, родом із міста Енергодар Василівського району на Запоріжжі.
Помер від набряку мозку в зоні ООС. Солдат батальйону "Айдар". Контракт підписав навесні 2020-го.
Вдома залишилися дружина та донька.
29 липня
Сергій Вергун, небойова втрата в зоні ООС, підрозділ та обставини загибелі не уточнені.
30 липня
Володимир Перекрестов, 45 років, родом з Сум. Старший сержант 27-ї артилерійської бригади.
Помер унаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
32 бойовиків ліквідували українські військові в липні 2020 року. Поранення отримало 44 терористи, повідомили у штабі операції Об'єднаних сил. Знищили міномети та російський бронеавтомобіль "Тигр''.
8 
35413
Коментарі