Вівторок, 08 травня 2012 00:15

Дубенський замок жодного разу не був завойований
18

Фото: фото: Олена ВЛАСОВА

У самому центрі міста Дубно на Рівненщині стоїть фортеця, яку обтікає річка Іква. Колись вода оточувала замок з трьох боків. З четвертої були непроходимі болота, тому татари й козаки наважувалися на штурм лише узимку, коли трясовина замерзала. Нині рів спорожнів і заріс травою, а туристи потрапляють у замок через дерев'яний міст.

"У давнину фортеця була чи не найбагатшою у Європі", - запевняє директор заповідника Леонід Кічатий, який зустрічає на вході. – "1492-ого замок заснував Костянтин Острозький, який єдиний з православних князів був гетьманом Литви. Він програв лише дві битви, а 31 виграв – cкарбниця була повна трофеїв та речей, які приносили у данину".

З роками статки нащадків князя не меншали. 1507-ого Дубно отримало Магдебурзьке право, що давало можливість торгувати й виготовляти спиртне, ще й збирати мито з подорожуючих купців.

Музейники переклали з польської старовинний реєстр харчів та скарбів, які зберігалися там 1616-ого року. Серед перерахованого було 49 великих скринь усякого добра: золото, срібло і самоцвіти, обладунки для лицарів та їхніх коней, іменна та звичайна зброя, прикраси, коштовний одяг та підбиті хутром плащі, різні побутові речі та продукти.

"Їжі і зброї там було стільки, щоб пересидіти в облозі не один рік", - каже завідуюча відділом історії  Тамара Дмитренко. – "Думаю, Микола Гоголь сильно перебільшив голод під час облоги Дубна у своєму "Тарасі Бульбі".

Ну як могли голодувати люди в замку, коли у них було кілька тисяч шматків сала, в'яленого і сушеного м'яса, сотні бочок з медом, борошно і усякі крупи? Все це роками зберігалося у погребах і постійно поповнювалося, судячи з документу-опису. У казематах вільно вміщалися не тільки власник замку, його родина і солдати, але й усі мешканці міста".

Нині у казематах 17-ого століття порожньо і дуже холодно. Якщо надворі  спека, то в підземеллі з рота іде пара. При такій температурі продукти не псувалися кілька сезонів.

Однією з найбільших коштовностей того часу вважалися гармати. Їх відливали лише у Львові та Гданську. Згодом виробництво освоїли і дубенські майстри. Дружина князя Костянтина Острозького Софія Тарнавська серед усього іншого привезла йому у посаг 4 гармати. Це було дуже багате придане.

"Гармати не раз рятували місто. Є легенда, як 1577-ого року у нашому замку племінниця князя Острозького Беата Дольська на власному весіллі убила з гармати сина татарського хана",  - кажуть екскурсоводи. – "Під час святкування у залу вбіг зляканий гонець, який повідомив, що фортецю взяли в облогу татари. Наречений Януш Соломирецький сховався під стіл, а от хоробра жінка разом із охоронцем Яном Богданом Сусловим на прізвисько Жерлик побігла до бійниці. Він зарядив гармату, а Беатка з неї поцілила у шатер полководця і вбила його. Після смерті лідера татарське військо злякалося і відступило геть. Там, де колись стояло ханське шатро, нині розташований Дубенський автовокзал".

Окремо розповідають про Жерлика, що він був диваком-ненажерою і за це отримав своє прізвисько. На сніданок він з'їдав двох півнів, смажене порося, гуску, баранину, три смажені печінки – волов'ячу, телячу та свинячу, кавалок сиру, 4 буханки хліба. Запивав трапезу 3 літрами вина і  меду, а пива наливав собі без міри.

"Він ніколи не п'янів. А після такого ситного сніданку сідав обідати, наче й не їв зовсім. Жерлик не був блазнем, але господарі замку цінували, що таке обпивайло розважає їхніх гостей", - додає Тамара Борисівна.

Замок в різні часи намагалися узяти штурмом татари, козаки, боярин Шеремєтьєв – їх приваблювали чутки про неймовірне багатство. Проте фортеця жодного разу не була завойована.

Замок переходив від одних власників до інших – у спадок, в подарунок або через шлюбні союзи. Однак від давніх скарбів майже нічого не залишилося через марнотратство князів Любомирських. У 19-ому столітті вони проживали своє майно у карти, пропивали та заставляли у лихварів за безцінь. На одному з їхніх прийомів побувала жінка-гусар Надія Дурова, чий  полк деякий час квартирував у Дубно.

Розповідають, що батько Юзеф Любомирський був скупий, а от його син Марцелій – відомим гулякою. Коли грошей не стало зовсім, 1844-ого син поїхав до Санкт-Петербургу і там продав Дубно за 82 тисячі злотих російському золотопромисловцю Яковлєву. Додому з грошима він уже не повернувся, а поїхав до Англії і потім мандрував світом.

Марцелій був одружений на своїй двоюрідній сестрі Ядвізі. Дружина його ненавиділа, бо первісток від інцесту помер, а народження другого сина зробило її інвалідом – відняло ноги.

Після втечі Марцелія Любомирські мусили покинути замок. Чоловік та дружина випадково зустрілися знову в Константинополі. Там Ядвіга дізналася, що на російського царя Миколу Першого готується замах.

"Княгиня написала государю листа, в якому детально описала свій сон про його вбивство. Коли замах вдалося відвернути, цар подумав, що Любомирська - мудра провидиця. Він запросив її до свого двору і навіть повернув Дубно. Але ненадовго – наступник цар Олександр Другий знову той замок забрав і віддав сину Яковлєва", - оповідає Тамара Дмитренко.

Згодом у Яковлєва Дубенський замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці 19-ого століття продала його державній скарбниці.

Син Марцелія Юзеф, якого назвали на честь скупого діда, помер за столиком у одному з паризьких кафе. В його кишенях не було навіть жодного мідяка, щоб розплатитися за їжу.

Палац Любомирських, де вони жили і приймали гостей, нині стоїть на території замку неподалік головної брами. Колись там була й велика картинна галерея. На жаль, оригінальну колекцію полотен та портрети своїх пращурів Юзеф розпродав у Відні. Тому стіни палацу прикрашають інші полотна з фондів музею, а також привезена виставка картин зі Львова.

Дубенський замок у сучасному вигляді відновили у 1930-тих роках, бо у Першу світову війну його частково зруйнували австрійці.

Віднедавна на першому поверсі палацу з'явилася "Карбована історія"  - виставка грошей різних часів та народів, починаючи з Давнього Риму. На зеленому сукні лежать понад 2 тисячі рідкісних монет, банкнот та військові нагороди. В окремих вітринах виставлено три срібних скарби, які було знайдено на території району. Нагорі над стендами висять герби та прапори європейських держав - свого часу у замку побували гетьман Іван Мазепа, шведський король Карл ХІІ, цар Петро І, а також полководці Суворов і Кутузов.

У іншій частині палацу триває реставрація бальної зали, а поруч є кімната із великими старими фотографіями Дубно.

З вестибюлю палацу сходи ведуть на другий поверх, де у залах зібрано старовинну зброю, одяг, рукописи та різні предмети побуту. Найдавніші речі тут - з часів Палеоліту. В одній із скляних вітрин показано поховання прадавньої людини – зігнутий скелет та глиняний посуд.

Неподалік каземату є ще одна будівля з підземеллям. Поки що камери порожні, але незабаром у них буде виставка знарядь для тортур. Їх відтворять за кресленнями.

Замковий годинник на брамі грає мелодії тричі на добу - щоранку о 8-ій годині звучить гімн України, опівдні – гімн Дубно, а о 20-тій чути мазурку.

Молодята часто приїздять до замку на фотосессії. У ньому можна проводити і виїзні церемонії розпису та саме весілля. Тоді у дворі накривають велике шатро на 300 гостей, а навколо виставляють охорону.

27 вересня Дубенському замку виповниться 520 років.

Зараз ви читаєте новину «Дубенський замок жодного разу не був завойований ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

5

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 2003
Голосування Де ви плануєте провести новорічні свята?
  • У Карпатах
  • На гірськолижному курорті у Європі
  • Поїду в теплі краї
  • Удома
  • Я працюватиму на Новий рік
  • Інша відповідь (у коментарях)
Переглянути