"Виїжджати зі Львова треба в п'ятницю не пізніше сьомої вечора, — розповідає львів'янин Володимир Кривдик, 52 роки, інженер-електрик за освітою. — Тоді за два дні можна зійти на найвищу гору львівських Карпат — Пікуй, скупатися під водоспадом Шипіт, поїсти ягід на полонині Боржава. Під вечір другого дня встигаємо подивитися на озеро Синевир".
Чоловік із 16 років ходить у мандрівки Карпатами. Останні 12 бере із собою знайомих із Польщі, Москви, Петербурга, Ростова-на-Дону. За літо робить три-п'ять великих походів. Коли треба зекономити час, планує дводенні маршрути автомобілем.
— Пропагую відпочинок у Карпатах без алкоголю, наркотиків і розмов про політику, — коротко пояснює своє захоплення Володимир Мирославович.
У витрати на дводенну подорож входять: бензин на 500 км, 10–15 грн з людини на добове харчування, 10–15 грн за ночівлю в сільській хаті.
— Спершу вирушаємо зі Львова в напрямку Славського. Не доїжджаючи кілометрів з десять, зупиняємось під селами Грабовець або Тухля. І там, і там переночувати можна в людей. Або розбити намети й лишити транспорт. У гарну погоду варто їхати купатися за кілька кілометрів від Тухлі в бік Гребенова на радонове джерело. Місце називають Зелем'янка. Саме джерело дуже солоне, десь метр в діаметрі, але для купання є прісна вода, — пояснює Володимир Кривдик.
Суботній ранок починається зі сходження на гору Маківка. Її Володимир почав шукати ще у сьомому класі.
Хтось розказав про могили січових стрільців. 1978-го разом із друзями вдалося розчистити могили. 1989-го чоловік проводив тут перші в Карпатах мітинги під синьо-жовтими прапорами. Зараз на Маківці стоїть пантеон загиблим. Звідти відкривається краєвид на вершину Тростян. Щоб усюди встигнути, на Маківці треба побувати до 11-ї ранку. Далі виїзд через село Головецько на Верецький перевал.
— На Верецькому всюди крамнички з гуцульськими сувенірами. Але то задорого — то на вар'ята, — каже чоловік. — Обідати й лишити транспорт можна в селі Біласовиця (Воловецький район на Закарпатті). Далі починаємо сходити на Пікуй. Розраховуємо дві години на вихід і годину на спуск. Поляки дуже люблять Пікуй, бо звідти видно польські гори.
Близько 16.00 повернення в Біласовицю. Через Нижні Ворота (Воловецький район, Закарпатська обл.) можна заїхати до села Невицьке (Ужгородський район, Закарпатська обл.). Неподалік є замок ХІІ століття. Щоб пообідати, випити місцевої мінеральної води й оглянути замок, піде година часу. З Невицького назад у Нижні Ворота, далі в бік смт. Міжгір'я до перевалу Воловець. Суботня ночівля — біля водопаду Шипіт під полониною Боржава. На Шипоті треба не пропустити нагоди покупатися.
— Серед літа коло водоспаду можна зустріти зо п'ятдесят–сто байкерів. Полюбили вони то місце. Мені нічим не шкодять, то шо гарчать "тракторами" (мотоциклами), — каже Володимир. — У неділю близько десятої піднімаємося на Боржаву. Від Шипота це дві години ходи — сусідній хребет з Вододільним. Краєвиди майже як із Чорногори. А ще в середині липня на Боржаві ціле поле чорниць.
Можна зустріти п'ятдесят–сто байкерів
Володимир Мирославович каже, що ягідний килим довжиною кілометрів п'ятнадцять. Лісові ягоди, суниці є вже в середині червня. Якщо група хоче потрапити на Синевир, спуститися з Боржави треба не пізніше 14-ї. І їхати дорогою на Міжгір'я до селища Синевир.
— На зворотному шляху, за вісім кілометрів від селища Синевир, є музей лісосплаву. Серед експонатів — усе, що придумали гуцули ще до бульдозерів і вузькоколійок. Цікаво, що 1998-го повінь зруйнувала половину музею. Але туристів стало ще більше, — каже Кривдик.
Повертатися додому краще через Вишківський перевал на Долину. З Долини до Львова півтори години їзди. Дорогою хотілося б заїхати до скель під Болеховом, побачити старий монастир у Гошові. Але за умовами мандрівки, в неділю вночі вже треба бути у Львові.
7 
35413
Коментарі