У колишньому панському маєтку в селі Сокиринці Срібнянського району на Чернігівщині діє аграрний ліцей. Це село колись цар Петро I подарував полковникові Війська Запорозького Гнатові Галагану — за те, що той у війні став на бік царя, а не Мазепи. За зраду козаки прокляли Галаганів до сьомого коліна. Сьомий нащадок Галагана Павлусь помер 16-річним, більше чоловіків у роду не було.
Палац у Сокиринцях збудував Павло — нащадок Гната в п"ятому коліні. У ньому є 60 кімнат. Дерев"яними східцями, фарбованими у червоне, з екскурсоводом Валентиною Савченко прямуємо на другий поверх.
— Оце танцювальна зала, — показує кімнату з колонами й ліпниною. — А у графській спальні — кабінет математики. Від моменту побудови 1826 року тут збереглися скло, кахлі, підлога.
У трьох кімнатах діє музей кобзаря Остапа Вересая.
— Павло Галаган викупив сліпого кобзаря за дві поросні льохи англійської породи в сусідів, графів Мелорадовичів. Возив його в Київ, Петербург. Там Вересая називали "українським Гомером", — Савченко показує картину, на якій зображено Вересая із Тарасом Шевченком. — 1845 року Шевченко в Сокиринцях слухав гру галаганівського оркестру. Після цього написав повість "Музикант" і вірш "Тече вода з-під явора…". Вересаю подарував "Кобзаря" з написом "Брату Остапу від Т.Г. Шевченка".
При Галаганах парк займав 200 га, нині — 70, решта відійшла лісництву. У парку ходять корови.
— Ой, знову пастухи розпустили, — бідкається екскурсовод. — Ось платан, якому 200 років, — підводить до крислатого дерева, з якого падає жовте листя. — Він єдиний в Україні, що росте так далеко на північ.
У парку стояли дві церкви — святої Варвари та Петра й Павла, їх зруйнували в 1930-х роках. Прах п"ятьох Галаганів, похованих у церквах, розвіяли.
Богиню хотіли викрасти, але чомусь передумали й викинули
Екскурсовод проводить до могили собаки — чорної невисокої колони.
— Графиня любила собак і тримала псарню. Коли виїздила кататися, закладався екіпаж і для псів. Одного разу жінка впустила з містка носову хустинку, відданий собачка стрибнув із 12-метрової висоти і розбився. На чорній колоні була мармурова собача голова. Її поцупили.
Біля сходів мармурові богині Церера та Гера.
— Одній нещодавно відбили голову. Богиню хотіли викрасти на звичайному сільському возику, але чомусь передумали й викинули посеред парку. При падінні голова відбилася. Статую повернули на місце, а голову так і не знайшли.
У парку є приміщення селянського банку. То була перша кредитна спілка в Україні. Григорій Галаган, який відкрив позичкове товариство, подарував йому 3 тис. руб. золотом. Виїзний скакун тоді коштував 3 руб. У сокиринців збереглися ощадні книжечки, датовані 1917 роком.
2005-го з Америки приїжджали нащадки Галаганів. Єлизавета Блейк — дочка графині Ганни Ламсдорф-Галаган. Її дідусь 1920-го емігрував на Захід. Графиня приїхала з дітьми, про палац і парк довідалася з Інтернету.
3 
35413
Коментарі