Біда у нас зі спортивними термінами. Хто як хоче, так і говорить. Заплутатися можна. Візьміть футбол — один коментатор каже "нападник", другий "нападаючий", третій "форвард". Скоро їх "страйкерами" чи "атакантами" називатимуть. Чому ні? Молоді коментатори в нас грамотні, іноземні мови чули!
Скажете, що має ж бути якась офіційна назва всіх спортивних термінів, для початку хоча б футбольних. Немає такої. Зате є історія цього питання, якій уже майже сто років. Попервах у нас майже всі футбольні терміни були англійськими — "корнер" (кутовий), "хавтайм" (половина гри), "інсайд" (фланговий нападник), "бек" (захисник). Західна Україна мала свою термінологію, запозичену у поляків, із "брамками" та "копанками".
Усе змінилося після Другої світової війни, коли Сталін почав "боротьбу із космополітами". Внаслідок цього всі закордонні футбольні терміни були скасовані, а на заміну їм були вигадані російські, перекладені згодом на українську. Хоча народ продовжував говорити по-старому. Я ще пам'ятаю одне із правил дворового футболу — "три корнера — пенальті". Слово "корнер" мені малому було вже незрозуміле.
Саме з того часу в нас і почалася плутанина із футбольними термінами. Одні з них повернулися до англійських коренів (пенальті), інші прижилися по-нашому (захисник), а ще інші співіснують у різних варіантах (гол — м'яч). Але останнім часом цих варіантів стало аж занадто багато. І це нормально — маємо українізацію з одного боку плюс нову "англоїзацію" з іншого. Ось і перетворюється "штрафний майданчик" на "карну зону" і назад, залежно від коментатора.
Мені здається, що з цим варто було б навести хоч який лад. Розробити й офіційно затвердити питомо українські футбольні терміни, для правил, регламентів і протоколів, аби все було зрозуміло. Звісно, що перед цим провести широке громадське обговорення. Упевнений, нашому футболу така розмова буде не зайвою.
2 
1
Коментарі