37 років тому першолігові "Карпати" завоювали Кубок СРСР. Капітаном тієї команди був Ігор Кульчицький, 64 роки. У Львові він більш відомий під прізвиськом Куля.
У "Карпатах" ви з першого дня заснування команди?
— Так, з 1963 року. Прийшов з дублюючого складу київського "Динамо". Пізніше відхилив пропозиції "Шахтаря", трьох московських команд, щоб залишитися грати у Львові.
Хто вас запросив грати за "Динамо"?
— Тренер Михайло Коман. Я виступав за дрогобицький "Нафтовик", і ми у Києві обіграли місцевий "Арсенал" — 5:3. Я забив три м"ячі. Тоді Коман і зробив пропозицію. Я не звернув на неї уваги, повернувся до Дрогобича. Але кияни таки наполягли на переході.
У дублі "Динамо" грав на позиції лівого нападаючого, мав непогану пресу. За основний склад тоді грали Лобановський, Базилевич. Конкурувати з ними було нереально. Хоча якось В"ячеслав Соловйов випустив на матч з ленінградським "Адміралтійцем" замість Лобановського. Перемогли 2:0, тренер похвалив. Узимку мав їхати з основним складом до Сочі відпочивати. Але поїхав до Львова складати сесію і не повернувся. Вдома мене застав дзвінок першого секретаря обкому партії Василя Куцевола. Попросив узятися за організацію у Львові профспілкової команди.
Коман вас після цього шукав?
— Так. До Львова навіть приїхав представник "Динамо" з ордером на трикімнатну квартиру на Хрещатику площею 125 квадратних метрів.
Чому 1968-го "Карпати" не зуміли вийти до вищої ліги?
— Союзна федерація футболу робила все, щоб до еліти увійшов свердловський "Уралмаш". В очній зустрічі нам треба було перемагати. Вели 1:0, суддя з Естонії Хярмс разів п"ять не призначив пенальті у ворота суперника. Зіграли 1:1, причому нам забили з очевидного офсайда.
Київ не бажав відновлення "Карпат"
Хярмс потім судив на лінії переможний фінал Кубка СРСР-1969. Перед матчем як капітан я мав розписатися у протоколі. Судді руку не подав, назвав його Іудою. Той запевнив, що допоможе нам у фінальному матчі. За п"ять хвилин до закінчення ми перемагали 2:1. І тут суперник, ростовський СКА, забиває сумнівний гол. Хярмс підняв прапорець, сигналізуючи офсайд. Я звернув на це увагу головного арбітра. Той підбігає до Хярмса, прихованою мімікою наказує опустити прапорець. Але помічник стоїть з ним як зацементований. Після матчу запросив Хярмса до свого номеру в готелі "Росія". Так він там і ночувати залишився.
У Кубку кубків "Карпати" поступилися "Стяуа". Шанси пройти цю команду були?
— Так. У Львові ми не використали безліч моментів і поступилися 0:1, а в Румунії суддя був явно за господарів. У Бухаресті поєдинок звели внічию 3:3, один із голів на моєму рахунку. Класно вдарив у верхній кут. Вважаю той гол найкращим у кар"єрі.
Ви уславилися умінням реалізовувати пенальті.
— Упродовж двох років, 1969 та 1970-го, 13 разів підходив до позначки і жодного разу не схибив. Бив по-різному: і хитрістю брав, і силою.
У 80-х "Карпати" довелося відроджувати. Ви брали у цьому активну участь.
— На початку 80-х команду знищили розчерком пера: передали армії і перейменували у СКА, бо партійне керівництво не хотіло бачити у Львові народну команду.
Київ не бажав відновлення "Карпат". Фоміних, голова республіканської федерації, на моє прохання посприяти відмовив. Допоміг В"ячеслав Колосков, голова союзної федерації. Він включив нашу команду в одну зону разом з колективами Прибалтики, Білорусії, Молдавії і західної частини РРСФР.
Граючи у футбол, ви не забували про навчання.
— Закінчив Інститут фізкультури, а потім факультет журналістики Львівського державного університету. Коли надумав іти до Вищої школи тренерів, два місяці стажувався у Лобановського. Він дав мені найкращі характеристики. Якось навіть у футбол грав проти Лобановського. Під час матчу ненавмисне влучив йому м"ячем у голову. Валерій Васильович упав. Я підійшов, вибачився. А він каже, що гравця з таким ударом його команді не вистачає.
Кілька років тому ви тяжко захворіли.
— Зір почав різко втрачати. Прооперували у Німеччині. Добре, що гроші знайшли. А то невідомо, чи був би ще живий.
Як склалося особисте життя?
— Не нарікаю. Дружина Данута була завідувачем "Медкниги". Зараз на пенсії. Двоє дорослих синів маємо.
Коли до вас приклеїлося прізвисько Куля?
— Ще в першому класі. Пішло воно від прізвища. До речі, на вулиці до мене досі підходять уболівальники. Багато з них навіть не знають мого імені. Кличуть просто Куля.
1941, 13 серпня — народився у Львові
1963 — почав виступати за львівські "Карпати"
1965–1972 — капітан команди
1969 — виграв Кубок СРСР
1970 — дебютував у збірній країни
За "Карпати" зіграв 305 матчів, забив 37 м"ячів.
Одружений, має двох синів
3 
1
Коментарі