Середа, 06 листопада 2013 14:30

"Ся ріка повсякчас вдарятиме у береги нашої пам'яті", - сучасна ода веселить читачів

"Ся ріка повсякчас вдарятиме у береги нашої пам'яті", - сучасна ода веселить читачів

"Ся ріка повсякчас вдарятиме у береги нашої пам'яті й викрешуватиме п'янкі спомини з мевріючої і, здавалося б, непрозірно далекої молодості, де так медово пахли перші цілунки й таким зичливим видавався довкружній світ". І це так зразу, без попередження. Першим реченням. Побачив на львівському сайті статтю із заголовком  "Славетному "Черемошу" – піввіку".

От вам друге: "Не Каялою сумною, а повноводним весняним річищем дужо нуртуватиме у наших нестаріючих душах, омиватиме від лепу суєтності й скороминущості, живитиме нас веселковими барвами спогадів, що у мороці десятиліть стануть для нас рятівними ін'єкціями-антидепресантами". Навіть важко щось тут додати чи дорікнути. Просто хочеться черпати і черпати цей п'янкий нектар кришталево чистих од: "Ось уже піввіку несе свої повноводні мистецькі хвилі уславлений "Черемош". Подолав штучно творені ідеологічні загати й кашиці, змів зі свого шляху позірну суєтність, вийшов на широкі обрії народного мистецтва".

В котрому то, думаєте, тисячолітті писалося? Кінець 2013 року після різдва Христового. 50 літ від створення Ансабмлю пісні і танцю "Черемош" Львівського національного університету імені Івана Франка. На щастя (бо так веселіше), написане - не глум. Свята простота. Значить, не всі ще до кінця цинізувалися. Як бачимо, є люди від цього надійно захищені.

Хоч чиновники ще люблять для свята видрукувати на плакатах заклик-наказ "Любіть Україну", так прямолінійно зараз не пишуть. Змінилась і сентиментальність. А тодішній наїв тепер переінакшують на "Любіть Оклахому! Вночі і в обід, як неньку і дедді-достоту! Любіть Індіану! Й так само любіть Північну й Південну Дакоту...". Це ще в лагідному варіанті. Бо в гострішому трапляється і  "Так ніхто не *бав, через тисячі літ лиш приходить подібне *…".

Цікаво, скільки людей із тієї сотні, що вподобали присвячений "Черемошу" витвір, зробили то щиро. Час, у якому живу, підказує мені, що їх мізер. Звісно, такі є. Серед них - сам творець і його поклонники. Мабуть, над його особою треба було мені замислитися з самого початку, то може б і не писав нічого. Бачу в профілі в соцмережі, що місцем роботи автора є моє видання, а зазначена посада - Головний редактор.

Тому далі рити не берусь. Вітаю артистів із ювілеєм. Серед танцюристок знайшлася навіть моя однокласниця. Ще лиш одненьке, бо важко стриматись. Для бекґраунду, передісторії:

"Творчість "Черемошу" – це живий сплав енергії синівської любові і мислительської візії, де поєднано синтез конкретного й узагальненого, де звичайна коломийка чи нехитра співанка, колоритний субетнос стають витоком пізнання сутності усієї української нації, її невтримного космологічного устремління до планетарних висот".

А ви б зуміли так бездоганно витримати в стилі весь немаленький текст? Але читайте привітання-оригінал. Хай лаври (перегляди) здобуває той, кому вони належать.

Зараз ви читаєте новину «"Ся ріка повсякчас вдарятиме у береги нашої пам'яті", - сучасна ода веселить читачів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

9

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 406
Голосування Яке місце посяде збірна України з футболу у відборі до Кубку світу-2022?
  • 1) перше
  • 2) друге
  • 3) третє
  • 4) четверте
  • 5) п'яте
Переглянути