Колишній політичний в'язень Володимир Балух розповів, що в Криму жив в україномовному середовищі.

"Свідомо розмовляти вдома з батьками почав після "мєшковщини". Я був студентом, коли Мєшков став президентом Криму. Тоді росіяни здійснили першу спробу відтяпати Крим. Це 1992 рік. Що таке наметове містечко, вперше побачив тоді під Верховною Радою Криму", - розповів він "Цензор.нет".

Балух повідомив про мовну ситуацію на півострові.

"Крим російськомовний - це штамп. Я виріс в україномовному Криму! Пам'ятаю своє дитинство. Там, де жили батьки, сусіди відсотків на 70 були україномовні і розмовляли українською вільно. Це переселенці з України, які за хрущовським вербуванням приїхали на півострів. Щовечора звідкись лунала українська пісня. Мій хрещений батько жив через 3 будинки від нас. Як у них з тьотею Тосею був настрій, сідали біля будинку і співали. Це було - як дихати. Звичайно, садочок і школа, які я відвідував, були російськомовними. Звісно, я говорив російською", - каже Балух.

"Вживати українські слова мені дуже подобається. Я вперше переміг свою сестру саме на національній темі. Вона на 4 роки за мене старша. Вдома ніколи не було розмов про націю, про гордість за те, що ти українець. Батьки були постійно зайняті на роботі. Звісно, відбувався виховний процес. Колись прочитав, що це таке, і всі відповіді отримав: не варто виховувати дітей, зрештою вони будуть схожими на вас, виховуйте себе в першу чергу. І я дуже вдячний батькам, що вони ніколи не намагалися мене примусити щось вчити. Тато казав: хай вчиться людиною ставати, а читати-писати навчиться. І от наприкінці першого класу нам задали, які книжки прочитати за літо. Я пішов до шкільної бібліотеки. "Книжку мені потрібно". "В тебе карточка є?" - питає бібліотекар. "Звісно, є", - відповідаю. Я думав, якщо в школі вчусь, то всі мої карточки вже тут є точно. Вона починає шукати: "Балух, а ні, це сестра". І хотіла покласти карточку на місце, а мені ж все цікаво. Кажу: дайте карточку подивитися. А раніше кругом графа "національність" була. І тут написано "Балух Надежда Григорьевна. 5 класс. Русская". Можливо, не вона це писала. І досі не знаю, хто саме написав те слово. Прийшов додому, а у мене всередині свербить: "Як це так. Ми українці, а сестра написала "русская". Надя прийшла після своїх уроків. Я на порозі двері відкрив, а в хату її не пускаю: "А ти що, русская?" Вона почала кривлятися. І я вперше в житті її переміг. Поборов. Мені це було важливо", - розповів він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Володимир Балух: "Думав, чи маю право лишитися живим? Щоб стати прикладом, герой мусить померти"

У дитинстві Балуху виписували журнали "Барвінок" та "Перець". Дивився передачі "Дід Панас" та "Катрусин кінозал".

"2014 року, після того, як Крим віджали, я став постійно спілкуватися українською. Хоча важко, коли залишався один на один з людиною, яка говорить російською. Я також переходив. Перестав, коли повернувся після виборів президента 2014 року. Я голосував у Києві, на одній дільниці з Порошенком та Кличком. Повернувся додому і як вийшов з автовокзалу, зустрів двох дівчат, дружин моїх знайомих. Заговорив з ними українською. "А що за принциповість така? Це так поїздка в Київ вплинула?" - здивувалися вони. "Це внутрішнє бажання. Ви не хочете спілкуватися зі мною через мову?" - відповів. "Та ні, ні". З тих пір спілкуюся українською. В тюрмі, зрозуміло, говорив російською, але щось і українською - фрази, речення", - згадував Балух.

×