Мене надзвичайно розвеселив той факт, що моя скромна особа удостоїлася уваги одного з рупорів авторитарного режиму Віктора Януковича - Інституту української політики, а конкретніше - директора політичних програм Олега Витягова. Йдеться про статтю згаданого "таваріща" під заголовком "Україна і українці Канади".
Правду кажучи, мене здивувала тональність статті, тим паче - накидання на діаспорних українців усілякої відповідальності. Однак браво, пане Витягов! Ваша відповідь написана в кращих гебістських традиціях, спочилого в Бозі Совєтського Союзу!
Дивним є те, що керівництво Інституту української політики досі не знає й не відає, що весь прогресивний світ змальовує кримінально-авторитарний режим Януковича в найчорніших тонах.
Перше: зумисно не подано заголовка моєї статті та переходу на неї. А це, гадаю, щоб огульно очорнити мене за нищівну критику "на адресу України та її керівництва, змалювавши нинішню ситуацію в Україні у виключно чорних кольорах". Дивним є те, що керівництво Інституту української політики досі не знає й не відає, що весь прогресивний світ змальовує кримінально-авторитарний режим Януковича в найчорніших тонах. І не тільки. Але й б'є тривогу, запроваджуючи санкції поки що лише проти тих, хто виконував замовлення головного керманича на ув'язнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка з політичних мотивів.
Друге: завдяки такій маніпуляції авторові вдається відвернути увагу читачів від надзвичайно важливої теми, порушуваної у статті: злочину етноциду супроти світового українства (бо в нас, сущих у всіх світах українців, рідна мова - одна!) через прийняття злочинного Закону "Про засади державної мовної політики України". І - грядуща кримінальна відповідальність Віктора Януковича, Володимира Литвина, Вадима Колесніченка, Сергія Ківалова за розв'язаний ними етноцид українців.
Третє: огульне звинувачення канадських українців у всіх бідах в Україні, зокрема у відсутності спрощеного візового режиму для в'їзду громадян України до Канади. Це, як виглядає зі статті Олега Витягова, єдине, що заважає громадянам України втішатися демократією й верховенством права, всілякими свободами, жити у великому достатку й добрі.
Четверте: як журналіст, автор багатьох мовних розвідок, людина з західним способом думання навіть не намагаюся повчати донецьких верховодів, як їм жити: кримінальну ментальність верхніх ешелонів влади не в змозі змінити навіть довготривале перебування за тюремними ґратами. Адже дехто з найвищих посадовців уже відбував дві-три ходки в зону і, як бачимо, безрезультатно. Всього-на-всього, прагну внести свій вклад у діаспорні заходи, щоб зупинити геноцид та ентоцид українського народу.
Замість того щоб просторікувати про доволі незнану вам діаспору, ви, пане Витягов, краще з'ясували б, чому насправді закордонні українці "втратили інтерес до подій в Україні та навколо неї". Зазначу, що помаранчевий Майдан неабияк сколихнув українську діаспору, розкривши її неймовірний потяг до України. Однак потяг до Батьківщини західного зразка, а не до совєтсько-кримінальної зони, в яку нині перетворюють усю Україну.
Французи - емігранти на канадській землі, їхню мову, хоч і осучаснену, плекають і захищають у Франції, українці – титульна нація в Україні, мову якої нині знищують донецькі україножери та іже з ними на українській прабатьківській землі.
І не потрібно перекладати проблем із хворої голови на здорову. Позаяк відомо, що не через байдужість діаспори, а внаслідок антидемократичної, антидержавної, антинародної політики державних керманичів Україна стала ізгоєм у всьому цивілізованому світі. І саме через це від офіційної України відчужилася діаспора. Тим паче - не з вини діаспори з України нині втікає кожен, кому це лише вдається, а через витворені "регіоналами" феодальні відносини. Отже шукайте причину відсутності спрощеного візового режиму для громадян України в сутності всіх режимів в Україні, а найбільше - в панівному нині повсюдному бандитському розбої, який донецькі братки звели в ранг державної політики.
І насамкінець. Як керівник одного з підрозділів Інституту української політики ви, пане Виглядов, урешті мали б розрізняти прості базові речі: французи - емігранти на канадській землі, їхню мову, хоч і осучаснену, плекають і захищають у Франції, українці – титульна нація в Україні, мову якої нині знищують донецькі україножери та іже з ними на українській прабатьківській землі. І саме в цьому контексті діаспора трактує Закон "Про засади державної мовної політики в Україні".
1 
1
Коментарі
69