Діаспора погрожує Партії Регіонів

З рідного краю надходять щораз тривожніші вістки про мовний шабаш, який зініціювала ПРУ, внаслідок чого в багатьох областях російська стала регіональною, витісняючи зі сфери державного ужитку й без того століттями дискриміновану, переслідувану й упосліджену українську мову.

ПРУ злочинно розв'язала міжнаціональне протистояння. Однак регіонали радісно потирають руки: перед парламентськими виборами вони вдало кинули кістку розбрату в суспільство, яке, до речі, однаково ненавидить їх на Сході та Заході України. Миттєвий успіх досягнуто. Верховоди надіються, що в російськомовних областях завдяки цьому ПРУ збільшить електоральну підтримку на виборах-2012. Що буде далі з Україною донецьких паханів із кримінальною ментальністю менше всього турбує. Аби ще рік-два продовжити собі панування, щоб доостанку "прихватизувати" те з народного добра, що можна вважати нічийним.

Українська мова, література, культура, історія, фольклор, звичаї  є невід`ємною складовою світової духовної скарбниці. І це духовне надбання дуже скоро відстоюватиме кожен гуманітарій, зокрема світового засягу. Міжнародний академічний світ із великими вкрапленнями авторитетних українців, передовсім у Північній Америці, нині-завтра почне гучно бити на сполох.

Круті донецькі братки, які не сповідували нічого крім "бабла", не можуть і не хочуть своїм куцим розумом осягнути те, на що вони замахнулися: генетичну пам`ять, національну ідентичність, духовність, мову, історію, культуру, літературу прадавнього європейського народу, при тім - на його етнічній території. І за це рано чи пізно їм доведеться відповідати.

Щодо сепаратистських настроїв в Україні, викликаних мовним законом, то, на мою думку, це - тимчасові настрої. Після парламентських виборів брудна піна, піднята з глибин совкової свідомості російськомовного електорату, спаде. А от закон про мови в Україні почне діяти виключно на користь російської, винищуючи дорешти українську.

Злочин лінгвоциду може потрапити під кримінальну відповідальність, яка обов'язкова для виконання всіма країнами світу і не має терміну давності. На міжнародній лаві підсудних можуть опинитися "герої" етноцидного експерименту: Янукович, Литвин, Колесніченко, Ківалов і, можливо, Табачник.

Статей на мовну тематику щодо прийняття закону Колісниченка-Ківалова в Україні немало, однак більше описового характеру. Мало хто з авторів, як кажуть, глянув у корінь: знищення української мови може стати світовою гуманітарною катастрофою, з можливими незворотніми наслідками. Передовсім її цілковито витіснять зі ЗМІ, освіти, культури, діловодства, судочинства, книгодрукування тощо.

Вочевидь, донецькі пахани та іже з ними, які нині дорвалися до влади, все ще не можуть збагнути: вони орудують насильницькими методами не на своїй "малій батьківщині", де всіх давно прогнули під себе, а у великій країні, яка є часткою світової цивілізації.

Нагадаю, що українська мова, література, культура, історія, фольклор, звичаї та ін. є невід`ємною складовою світової духовної скарбниці. І це духовне надбання дуже скоро відстоюватиме кожен гуманітарій, зокрема світового засягу. І не тільки. Можна очікувати, що міжнародний академічний світ із великими вкрапленнями авторитетних українців, передовсім у Північній Америці, нині-завтра почне гучно бити на сполох. А, значить, підписантам і авторам мовного закону ставатиме непереливки.

Перші міжнародні дзвіночки вже пролунали.

Венеціанська комісія вважає, що в законопроекті "Про засади державної мовної політики" недостатньо гарантій для використання та захисту української мови.

Під час нещодавнього візиту в Україну верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Кнут Воллєбек так висловився про мовний закон: "Надання непропорційних переваг російській мові з одночасним усуненням більшості стимулів до вивчення чи вживання української на значній території України потенційно здатне підірвати саму єдність держави". Водночас він наголосив на небезпеці ескалації мовного протистояння в "передвиборчій атмосфері" України.

Свою стурбованість щодо загрози українській мові висловила також Асоціація українських правників Америки (Ukrainian American Bar Association, UABA). У своєму зверненні, що теж вміщав відкритий лист Координаційного комітету по захисту української мови Київської філії "Меморіалу", Асоціація закликала верховного комісара ОБСЄ "продовжити критику законопроекту (вже закону) "Про засади державної мовної політики". У відповіді, надісланій Асоціації, пан Курт Веллєбек повторно дав негативну оцінку законові Колісниченка-Ківалова: "Я вважаю, що підхід до мовної політики, викладений у цьому мовному законі, викликає глибокі протиріччя, та, ймовірно, призведе до подальшої поляризації українського суспільства". Цей високий достойник наголосив на тому, що Асоціація та інші групи повинні "продовжувати займатися цією темою".

Світова громадськість ще не відреагувала на той факт, що в ХХІ столітті в центрі Європи авторитарна влада на чолі з Януковичем здійснює етноцид українського народу. Потрібно достатньо інформації та часу на осмислення. Щодо інформації, то вона обов'язково з'явиться не тільки у світових ЗМІ, але й на столах керманичів провідних держав світу. Про це подбає українська діаспора.

Виглядає, що ініціатори мовних нововведень в Україні й такі ж самі втілювачі досі не зрозуміли, яку скриньку Пандори вони відкрили. І для себе теж. Позаяк знищення української мови може кваліфікуватися як етноцид проти титульної нації України. Широка світова громадськість поки що не відреагувала на той факт, що в ХХІ столітті в центрі Європи авторитарна влада на чолі з Януковичем здійснює етноцид українського народу. Потрібно достатньо інформації та часу на осмислення. Щодо самої інформації, то вона обов`язково з`явиться не тільки у світових ЗМІ, але й на столах керманичів провідних держав світу. Про це подбає українська діаспора.

І найголовніше: злочин лінгвоциду може потрапити під кримінальну відповідальність, яка є обов`язковою для виконання всіма країнами світу і не має терміну давності. Отже рано чи пізно на міжнародній лаві підсудних можуть опинитися "герої" етноцидного експерименту: Віктор Янукович, Володимир Литвин, Вадим Колісниченко, Сергій Ківалов і, можливо, так званий міністр освіти Дмитро Табачник, такий же міністр культури Михайло Кулиняк.

Передовсім для цього потрібно створити прецедент в ООН: застосування поняття геноциду не до фізичного, а до духовного знищення будь-якого народу.

З цією метою передбачається задіяти три групи збору доказового матеріалу:

1. правничу, яка, зокрема, зможе аргументувати таке: не тільки фізичне, але й духовне знищення несе в собі велику загрозу для існування українського народу;

2. історичну - тяглість фізичного й духовного нищення українського народу, остаточне зникнення якого здійснюють на його історичній землі мовним законом;

3. збір фактажу, який би підтверджував політику етноциду/лінгвоциду проти українського народу

Скажу, що в діаспорі є достатньо незалежних груп і асоціацій, які можуть найближчим часом приступити до здійснення цього надзвичайно важливого всеукраїнського проекту. Гадаю, ревним убивцям української мови ще зарано сушити сухарі, однак уже варто над цим задуматися.

×