Коли ми говоримо, що нас гостинно прийняли черкащани чи полтавчани, то припускаємося мовної помилки.
Філологиня Ольга Васильєва на своїй сторінці у Facebook пояснює, чому казати на жителів міст треба інакше.
"Під час насильницького зближення мов в українські катойконіми просочилися різні -чани, і зʼявилися в нас кримчани, полтавчани, краматорчани, луганчани. Тоді полтавці змушені були забути про "Наталку Полтавку" свого видатного земляка Котляревського і назвати фабрику "Полтавчанкою", - пише у своєму дописі Ольга Васильєва.
Про це писав і Борис Антоненко-Давидович у праці "Як ми говоримо": "Хтозна, чим не сподобались нашим сучасникам давні українські іменники полтавець і полтавка на визначення мешканця й мешканки Полтави, як і лубенець, лубенка - на позначення жителів Лубен, чи канівець, канівка - на позначення жителів Канева. Появу дивовижних полтавчанин, лубенчанин, канівчанин можна пояснити лише втратою мовного чуття, забуттям законів словотворення й чергування звуків (для появи звука [ч] треба, щоб у назві був звук [к]: порівняйте: м. Гребінка - гребінчанин, хоча природним є також гребінківець)", зазначила філологиня.
Українська мова милозвучна, тому найпродуктивнішим у назвах жителів є суфікс -ець (у формі чоловічого роду), зафіксований ще в XlV столітті:
полтавець - полтавка - полтавці;
луганець - луганка - луганці;
краматорець - краматорка - краматорці;
маріуполець - маріуполька - маріупольці.
Із -чани утворюються назви тільки від тих населених пунктів, які мають суфікси -иць-, -ець-, -цьк-, -ц-, -ч-, -к-:
Вінниця - вінничани;
Тростянець - тростянчани;
Донецьк - донеччани;
Чернівці - чернівчани;
Гадяч - гадячани;
Прилуки - прилучани.
Щодо -ш: Калуш - калушани, але Золотоноша - золотонісці, а не золотоношани.
Професор Олександр Пономарів вважав чужими в українській мові такі слова:
черкащани, замість якого має бути черкасці;
криворожани, замість якого має бути криворіжці;
сумчани, замість якого має бути сумʼяни.
"Інші філологи обстоюють ще слово сумці, бо воно найдавніше. Мені теж сумці звучить природніше, ніж сумʼяни, але сумʼяни краще, ніж сумчани. Кременчужани - теж росіянізм, бо утворилося від Кременчуг, а треба від Кременчук, тому правильно кременчуківці. А як тоді українізувати назву жителів Криму? Кримці. Ця форма зафіксована ще у словнику Бориса Грінченка і стосується не тільки кримських татар: "Кримець, -мця, Житель Криму". Отже, киримли, караїми, кримчаки, українці та інші етноси, що мешкають у Криму, звуться кримці, а не кримчани", - наголосила редакторка.
"Ви запитаєте, в жіночому роді тоді кримка, а жителька Сум - сумка? Авжеж. У Сумській області є і річка Сумка. Кому не подобається - може називатися сумʼянкою за порадою професора Пономарева. Назва сіл Кримка в Джанкойському, Бердянському та Первомайському районах теж походить від назви мешканки Криму", - зауважує Васильєва.
Ось правильні назви жителів українських обласних центрів:
Чернігів - чернігівці;
Полтава - полтавці;
Луганськ - луганці;
Запоріжжя - запоріжці;
Дніпро - дніпровці;
Херсон - херсонці;
Миколаїв - миколаївці;
Черкаси - черкасці;
Ужгород - ужгородці;
Житомир - житомирці;
Івано-Франківськ - іванофранківці;
Тернопіль - тернопільці;
Сімферополь - сімферопольці;
Рівне - рівенці;
Суми - сумці;
Харків - харківці;
Київ - кияни;
Львів - львівʼяни;
Чернівці - чернівчани;
Луцьк - лучани;
Кропивницький - кропивничани;
Хмельницький - хмельничани;
Вінниця - вінничани;
Донецьк - донеччани;
Одеса - одесити / одесці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як українізувати Лєн і Свєт: до цього часу ви говорили з помилками
Лише чверть цих катойконімів має морфологічні підстави для -чан-. Також є назви, де можна утворити паралельні форми з -ян-:
іванофранківці / іванофранківʼяни;
тернопільці / тернополяни;
рівенці / рівняни;
дніпровці / дніпряни;
харківці / харківʼяни;
сумці / сумʼяни;
житомирці / житомиряни;
чернігівці / чернігівʼяни.
Назви жительок Острогу, Кривого Рогу та Запоріжжя будуть острожка, криворіжка та запоріжка. Острожанка, криворожанка та запорожанка - це російські форми.
Як, наприклад, назвати жителів Горішніх Плавнів, Голої Пристані, Часового Яру, Давидового Броду, Залізного Порту?
Є кілька способів:
словосполучення - житель/-ка Горішніх Плавнів, житель/-ка Голої Пристані;
складні катойконіми:
горішньоплавенці - горішньоплавенець - горішньоплавенка;
голопристанці - голопристанець - голопристанка;
часовоярівці - часовоярівець - часовоярівка;
давидовобродівці - давидовобродівець - давидовобродівка;
залізнопортівці - залізнопортівець - залізнопортівка;
"За основним словом: плавенці/плавнівці, пристанці, ярівці, бродівці, портівці. Зауважте, що жителі Камʼянця-Подільського є камʼянчанами, за основним словом Камʼянець", - зазначила філологиня.
У розмові називати чоловіків іменами, такими як Віталік, Толік, або Діма, є русизмом. В українських іменах немає суфікса -ік, він є лише у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.
Під час нашого тривалого перебування України у складі російської імперії/СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо - чоловік і Вася - жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків".
Коментарі