Як українізувати Лєн і Свєт: до цього часу ви говорили з помилками

Чотири скорочені форми жіночих імен Таня, Ліза, Лєна, Свєта важко українізувати. Але це на перший погляд.

Так вважає філологиня Ольга Васильєва.

"Якщо Тетяна, чому Таня, а не Теня? Якщо Єлизавета, чому Ліза, а не Лиза? І звідки в іменах Лєна і Свєта взялася літера є? Почнімо з Тетяни. Оскільки це імʼя походить від грецького Татіана, можна як виняток залишити скорочення за цією повною формою: Таня, Тата. А що з Єлизаветою? Фаріон каже, що галичани скорочують це імʼя як Люзя. Але можна скорочувати й Вета. Так називали мою прабабусю Лисавету на Черкащині. Можна Єля, можна Лизя. Цю форму зафіксовано на Слобожанщині", - пише на своїй сторінці у Facebook Ольга Васильєва.

 

З Оленою все простіше: у повісті Ольги Кобилянської "Царівна" імʼя головної героїні скорочують як Лена, а не Лєна. Тому просто замініть одну літеру. Незвично, але правильно: Лена. Те саме й з Лєрою: Лера, каже редакторка.

"Найскладніше зі Свєтою(-канфєтою). Світа? Світла? Лана? У книжці Любомира Белея "Імʼя дитини в українській родині" наведено такі форми: Світланка, Світланочка, Світланонька; Світка; Лана, Ланка, Ланонька, Ланочка, Лануся (у словнику Скрипник і Дзятківської).

Олена, Єлизавета й Тетяна у словнику подані так:

Оленка; Оленочка, Оленонька, Ленуся, Оленця; Олеся; Лена, Ленонька, Леночка; Ляля (у словнику Скрипник і Дзятківської є ще Оленцуня і Льоля).

Єліза, Єлька; Ліза, Лізонька, Лізочка. (Де ж галицьке Люзя і слобожанське Лизя?) Любомир Белей, як бачимо, не накладає заборони на Лізу.

Танечка, Таненька; Тася, Тасечка, Тетянка.

Скорочені форми можуть бути спільними для кількох імен:

"Тася — це і Тетяна, і Таїсія;

Яся — це і Яна, і Ярослава;

Лана — це і Світлана, і Мілана;

Льоля — це і Олена, і Ольга;

Люся — це і Людмила, і Олюся, і Валюся (а на Гуцульщині Ольга взагалі Люна);

Леся — це і Олександра, і Лариса, і Ольга, і Олена, і Олеся;

Лесь/Лесик — це і Олександр (Сашко), і Олексій (Олешко), і Леонід (Ленько), і Олег (Олько), і власне Олесь".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як звертатись до незнайомців. Мовознавець відповів

"Це питомі українські, абсолютно органічні для нашої мови скорочення, тому мене дивують такі коментарі: "65 років не знав, що я Лесь або Лесик. Добре, що не лось або песик". А ще в українській мові імена не закінчуються на -аша. Якось мій польський читач Leszek Cyran написав українською: "Саша — це жінка. Чоловік — Сашко або Олек", - пояснює філологиня.

Саша, Паша і Аркаша… Ваня, Даня і Нафаня… Жіночі закінчення чоловічих імен -я і -аша (Ілля — виняток) є тільки в російській мові. Наприклад, в українській Василь — це не Вася, а Васьо, Васько, Василько. А Василина — Вася. До речі, в українській і жіноче не Саша, а Саня або Санда. Як і Марійка, Дарця та Наталка — не Маша, Даша і Наташа, підсумувала Васильєва.

×