Військовим заборонили здаватися в полон

16 серпня 1941 року в СРСР ухвалили наказ №270 "Про відповідальність військовослужбовців за здавання в полон чи залишення ворогу зброї". Фактично всі радянські військовополонені оголошувалися зрадниками.

Рішення про додаткове залякування військових і політпрацівників ухвалили через те, що на початку війни Червона армія зазнавала значних поразок.

Наказ підписали голова державного комітету оборони Йосип Сталін, його заступник В'ячеслав Молотов, маршали Ворошилов, Будьонний, Тимошенко, Шапошников і генерал армії Жуков. Він передбачав, що кожен червоноармієць мав боротися до останнього подиху. У полон не мав здаватися навіть у випадку цілковитого оточення. Мусив берегти матеріальну частину як зіницю ока, пробиватися до своїх тилами ворожих військ, завдаючи останнім поразки.

За приклад героїчної боротьби ставили діяльність деяких частин і командирів. Водночас зрадниками й дезертирами в наказі називали генералів Павла Понедєліна, Миколу Кирилова й Володимира Качалова. Перші потрапили в полон до нацистів ще 7 серпня 1941-го, а Качалов загинув під час спроби вирватися з оточення. Додатковим чинником страху для військових були можливі репресії щодо їхніх родин.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Муляє очі проросійським елементам" – у столиці порізали виставку про Другу світову

Опублікуванню наказ №270 не підлягав, але його зачитували в усіх військових підрозділах. 28 вересня 1941 року вийшла шифрограма Георгія Жукова з вимогою розтлумачити військовим, що родини полонених розстріляють, а після повернення з полону – і їх самих.

До кінця 1941-го кількість радянських військовополонених сягнула 3,5 млн. Щодо них не діяли жодні міжнародні документи, які могли б полегшити умови перебування в концтаборах.

Генералів Павла Понедєліна й Миколу Кирилова звільнили американці наприкінці війни. Їх заарештували й розстріляли 1950 року, а реабілітували вже за шість років. Така доля спіткала багатьох інших.

×