До Дня української писемності та мови Gazeta.ua пропонує познайомитися з історіями людей, які почали вивчати українську та спілкуватися нею з оточуючими.
26-річний Вадим Поздняков з Харкова, маркетолог
З дитинства навколо мене всі говорили російською. Я вважав, що українську знаю і за потреби завжди зможу перейти на неї. Змінив цю думку після поїздки з друзями до Львова на футбол 2010-го. Спілкуючись з львівськими ультрас, запинався, виходило, як у Миколи Азарова. Було неприємно. Коли повернувся, змінив налаштування мови сторінок у соціальних мережах, почав слухати більше української музики, дивитися фільми, читати книжки. Говорив обома мовами, а потім лише українською.
У Харкові ще багато російськомовних шкіл. З ними треба прощатися. У Росії немає жодної україномовної школи, хоча українців там декілька мільйонів. Усе на факультативах. Якщо хтось дійсно хоче в Харкові вчитися російською, це має відбуватися не за державні кошти. Хай створюють недільні школи і наймають викладачів.
Ірина Козак-Кедич з Києва, 37 років, стоматологиня
Батьки-кияни все життя розмовляли українською. Я – російською, бо у моєму молодіжному середовищі вважалося так модніше. Українською нібито послуговуються лише приїжджі з села. Мала колись випадок, за який досі соромно. З-за кордону приїхав іноземець полікувати зуби. Прийшов із тещею. Я чомусь вирішила, що російську він точно знатиме. Він мовчав. Наприкінці прийому його супроводжуюча каже: він готувався до зустрічі, вивчив кілька фраз українською і сподівався, що я нею розмовлятиму.
Остаточно перейти на українську вирішила 2014-го. Цей рік дав розуміння, що без мови, ми – ніхто. Я почала цікавитися словниками, з'явилися улюблені слова, наприклад "балакати" і "файно". Тепер буває питають, чи я родом не із Західної України, коли чують мене. Якщо 14-річна донька і 11-річний син переходять на російську – роблю їм зауваження.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спекуляції навколо мови має припинити закон щодо національних меншин
25-річна Надія Анісович з Мінська, журналістка. Відвідує курси української мови, які організовує Посольство України в Білорусі, спільно з Товариством білоруської мови імені Франциска Скорини.
Українську мову раніше чула в основному в піснях "Океану Ельзи", "ВВ", The Hardkiss. Бувало, в голові засяде якась композиція і крутиться протягом дня. Не все розуміла і хотілося дізнатися точний зміст. Іще мене цікавила різниця між "і", "ї" та "и". В чому особливість літери "є".
Подобаються слова, які звучать не так, як у нас. Наприклад, "літак". Білоруською це буде "самальот", як і російською. Українською - зрозуміло, але зовсім інакше. Найскладніше для мене - це вимова. В ній чути білоруську. Звук "о" за звичкою читаю як "а". Але на слух українську вже сприймаю добре, і читаю - теж. Поки що у мене рівень А2 – це другий із шести етапів вивчення мови. Після дворічного курсу планую володіти українською настільки добре, наскільки це можливо.
23-річний Андрій Сабініч народився у Дніпрі. Протягом 2 років живе у Львові.
Із початком війни з Росією я почав цікавитися українською історією та мовою. Тоді познайомився з дівчиною зі Львова і закохався в неї. Мусив визначатися: українізуватися чи залишити все, як є. Стати Андрієм чи бути Андрєєм. Задумався, яким я буду для суспільства кориснішим. І вибрав українську мову.
У мене виникла відраза до Дніпра. Слабкі позиції української мови на сході та півдні пов'язані з тим, що українські ЗМІ користуються старими формами. Ні державні, ні громадські організації не можуть перевершити вплив російських блогерів і музики. У Дніпрі популярний російський реп. Молодь, яка його слухає, не говорить українською.
2014-го у військкоматі бачив черги з російськомовних мужиків за 40. Вони готові кинути все й піти захищати країну. Але всі повинні розуміти, що російська мова — проблема, яка допомагає ворогам колоти Україну. Тому всі мають знати українську і шанувати її. Це основа державності.
Перехід на українську має бути свідомий і добровільний. Агресивна політика не дасть позитивного ефекту. Мова — це не одяг, не зовнішня форма. Це більше зміст. Щоб це розуміли і прагнули володіти українською, маємо популяризувати її.
День української писемності та мови відзначають 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам'яті преподобного Нестора-літописця, автора книг "Повість временних літ", "Житіє святих князів Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія Печерського". Вважають, що саме від нього починається писемна українська мова.
Українська - результат інтеграції 3 діалектів праслов'янської мови – полянського, деревлянського та сіверянського. Нею користується більше 50 млн людей. Крім України, багато носіїв живе у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Канаді та США.
31 
1
Коментарі