17 річний уманчанин Віктор Богоявленський закінчує працювати над третьою кольчугою. Узагалі ковальською справою хлопець займається з 13 років. На його рахунку декоративні металеві троянди, підсвічники, браслети, ножі, тренувальні негострі мечі та шаблі.
"Ковальським мистецтвом захоплююсь з самого дитинства. Мене взагалі завжди цікавила лише ручна робота. Я люблю щось створювати власними руками, - каже хлопець. - Багато про ковальство дізнаюсь з Інтернету та книг. Вичитав, що у часи Київської Русі ковалів ділили на кілька видів. Все залежало від того, що саме вони виготовляють. Наприклад, ковалів, які виготовляли ножі та коси називали ковалями-ножовиками. Ковалі-зброярі виготовляли мечі, шаблі та іншу холодну зброю. Іноді прикрашали вироби візерунками. Ковалі-бронники робили кольчуги. Були ще ковалі-щитники, ковалі-гвіздники та ін. Ковалем був мій прадід. Але він помер за рік до мого народження".
Перший ніж із залізничної рейки юний майстер зробив у 6 років:
"Взяв у свого дідуся ключі від гаража, розпалив багаття і зі притяг шматок залізничної рельси і вирізав найпримітивнішу форму ножа. Він в мене до цих пір є. Коли його робив не мав спеціальних інструментів. Замість молотка використав сокиру".
Нині хлопець, окрім ножів, може зробити підсвічники, металеві троянди, декоративні мечі:
"Нещодавно змайстрував катану - японський меч, правда не бойовий, а декоративний, на подарунок. Вона тепер зайняла своє місце у знайомих на стіні. А так не враховуючи тренувальних, я зробив близько 20 ножів, кілька кольчуг, браслети шаблю та рапіру, а також були ще одно- та дворучні мечі".
Після знайомства з уманськими толкієністами Віктор захопився реконструкцією старовинного бойового одягу. Кілька років тому навчився плести кольчугу. На одну кольчугу йде близько 250 метрів дроту. Це близько 8-ми кілограм.
"На кольчугу купую дріт з оцинкованої сталі, він не іржавіє. Одна кольчуга може важити від 6 до 50 кілограмів. Останню ось роблю, то вона вже має 7,5 кілограмів. Узагалі кольчуги роблять двома способами. Коли із сталевого дроту накручують спіралі, нарізають їх на кільця та з'єднують. Така кольчуга нагадує плетену металеву сітку, пояснює хлопець. - Цей спосіб уважають простим. На виготовлення такої сорочки може піти тиждень-два. Важитиме така "сорочка" з металу до 15 кілограмів. Другий спосіб складний. Кольчугу виготовляють із пласких кілець. Кожне кільце скріпляється з іншим мініатюрними заклепками. На таку може піти і рік. Я поки що роблю лише першим способом".
Щоб виготовити недорогий меч, потрібно півтора-два дні.
"Мої одноручні мечі важать до 5 кілограмів і близько 6 кілограмів - дворучні. Мечі звісно не заточую. Метали використовую різні, частіше все - це інструментальну сталь".
Хлопець каже, що глянувши на виріб із золота та срібла може одразу назвати пробу, з якої він зроблений:
"До речі, чим м'якше срібло, тим більша його проба. Проби золотих прикрас теж визначаю лише глянувши на них. Узагалі, знання металів у нас родинне. Мій дідусь, наприклад, був гарним електрозварювальником та інженером. Він про метал знає все. Він і мене цьому навчив. Вуглеводна сталь, наприклад, пускає пучок іскр жовтого кольору з окремими зірками. І чим більше у металі вуглеводу, тим більше зірочок, якщо іскра розходить шариками - це низьковуглецевий метал".
2 
1
Коментарі
3