Уранці 20 січня сторож села Леськи під Черкасами знайшов біля посадки тіло чоловіка. Обличчя було порізане битою пляшкою, зуби та око вибиті. Охоронець викликав дільничного Ігоря Сватко та міліцію з Черкас. Вбитого ніхто не впізнав.
Водночас у селі шукали 29-річного В"ячеслава Зінченка. Чоловік не ночував удома. Мати Марія Зінченко підійшла до правоохоронців, які обступили тіло. Лише по одязі вона впізнала свого сина.
Зінченко родом із Лесьок. Працював збірником меблів на фабриці в Черкасах. П"ять років тому одружився з Наталею, через рік у них народився син Ростик. Жило подружжя із 51-річною тещею Валентиною Петрівною в центрі Лесьок. Неподалік зводили власний будинок. У квітні мали справляти новосілля.
Перед Новим роком 27-річна Наталя лягла до пологового будинку в Черкасах. 10 січня народила другого сина — Станіслава.
— Славік сам так назвав сина, — розказує "ГПУ" Зінченко. — Каже, я — В"ячеслав, у нас уже є Ростислав, а менший буде Станіславом.
— Останній раз бачилися зі Славіком увечері 18 січня, — каже Наталя. — Приходив у дитячу лікарню. У Стасіка була "жовтуха", бо моя група крові конфліктувала з чоловіковою. На Водохреща чекала його після роботи, але вони святкували день народження колеги в кафе. О сьомій вечора Славік подзвонив на мобільний, сказав, що сідає в маршрутку. За дві години обіцяв передзвонити. О дев"ятій я зазвичай бажала їм із Ростиком добраніч.
Телефон не відповідав. Наталя набирала чоловіка, але безрезультатно. Опівночі ще раз подзвонила й лягла спати.
— Раптом схоплююся з ліжка за дві хвилини на другу ночі, — згадує Наталя. — Здалося, що плаче дитина. Кажу сусідці по палаті: "Наташо, дитина плаче". Насправді маля спало, а сусідку звати Маргарита. Згодом дізналася, що менша сестра Іра вночі схопилася до своєї доньки Юлі й також назвала її Наташею. Дивно щось.
Уранці жінка знову марно телефонувала В"ячеславові. О десятій ранку його мобілку відключили. Наталя хвилювалася. Мати Зінченка пішла на пошуки сина. Увечері односельці бачили В"ячеслава у сільському барі "Калина". У кафе сказали, що після закриття чоловік разом із двома молодиками пішли додому попід лісосмугою.
Я — В"ячеслав, у нас уже є Ростислав, а менший буде Станіславом
За кілька годин Марія Петрівна знайшла сина мертвим. Одразу сказала свасі Валентині.
— Славік пролежав у полі майже до вечора, — плаче Валентина Петрівна. — Міліція не могла знайти чим відвезти до моргу. Потім знайомі відвезли. Того дня таке насунуло, небо потемніло.
Дружині Наталії про трагедію не сказали. Чекали, доки випишуть із лікарні.
— У мене весь день було недобре передчуття, — каже жінка. — Коли ввечері приїхала сестра зі Славіковим братом, зрозуміла, щось сталося. Сказали, що чоловіка збила машина.
У морзі В"ячеславові на місце зубів вшили пластинку. Зашили порізи, залишені битою пляшкою-"розочкою". За три дні поховали у рідному селі. На похороні плакав навіть священик.
Сьогодні Зінченки планують справляти сорок днів по В"ячеславові.
— Ростик усе чекає, коли тато прийде з роботи, — плаче Наталя. — Чоловік так і не потримав на руках нашого меншенького. Лише бачив через вікно та у "швидкій".
Міліція не могла знайти чим відвезти до моргу
Селяни здогадуються, хто вбив Зінченка. Кажуть, два Сергії: 18-річний студент із Черкас та 25-річний безробітній. Молодшого міліціонери затримали. Він дав свідчення й показав, куди викинув закривавлені кросівки. Старшого розшукують.
— Наступного дня молодшого чогось відпустили, — говорить Наталія Зінченко. — Старший десь переховується. Є свідок, який бачив, як двоє били мого чоловіка. Менший Сергій вихвалявся того вечора, що треба десь розім"ятися. І їм зовсім не важливо, хто це був — чоловік, жінка чи дитина.
Гроші з кишень Зінченка убивці не забрали.
2 
1
Коментарі