"Нікому не бажаю побачити те, що довелося нам, — згадує Тетяна Глаговська з Одеського товариства захисту тварин.
— Дві собаки лежали зв"язаними у мішках. А одна була вже без шкіри і висіла на гаку. П"яна господарка сказала, що собаче м"ясо їла і буде їсти. Воно, мовляв, смачне і поживне. Я не можу уявити, як такі речі людина може робити у себе вдома, на очах у дитини".
У Суворовському райсуді Одеси п"ятий місяць розглядають справу 35-річного Олега Міщенчука. Його звинувачують у знущанні над тваринами. Міщенчук працював гицлем у підприємстві "Одесакомунтранс". Зловлених у місті тварин повинен був доправляти до притулку. Натомість начебто привозив їх до себе додому, де вбивав. Допомагала йому 50-річна теща Людмила Крикун.
— Із тварин на кухні витоплювали жир, який жінка примудрялася продавати по 80 гривень за півлітра. Навряд чи хворі на туберкульоз люди, які купували жир і змащували собі ним груди, знали, яким чином його здобули, — обурюється один із членів Товариства захисту тварин.
Міщенчук зажадав грошей за те, щоб відпустити чорного пуделя
Одеський притулок для бездомних собак — найбільший у Східній Європі. Два роки тому його збудували за гроші Німецької спілки захисту тварин. До того в місті працював цех, де зловлених собак убивали. Його називали "будкою". 1989 року цю "будку" в документальному фільмі "Астенічний синдром" показала кінорежисер Кіра Муратова. Фільм здобув "Срібного ведмедя" на Міжнародному кінофестивалі у Берліні. Німців так вразили страждання тварин, що вони дали гроші на більш гуманний притулок і на два автомобілі для відлову собак.
Притулок новий, але гицлі залишилися ті самі. Вони продовжують відловлювати собак звичним способом: дерев"яними палицями завдовжки один-два метри заганяють їх у нашиту на велосипедні обручі сітку.
При цьому тварин калічать. До нового притулку вони потрапляли із поламаними лапами й вибитими очима.
Одесити стали писати заяви зі скаргами на гицлів на ім"я прокурора Суворовського району міста.
— Кілька місяців нічого не було чути. Ми думали, що міліціонери закинули справу, — каже Ірина Момот. — Але одного дня нам зателефонували: приїжджайте — гицля затримали на гарячому.
— Після візиту бригади гицлів наш двірник кілька днів не міг відмити від крові дитячий майданчик у дворі, — розповіла одеситка Ірина Кукліна на суді над Міщенчуком і Крикун.
Її сусідка Діана Глазунова бачила, як гицель ловив собак сіткою і бив їх об борт машини. А свідок Олена Марценюк розповіла, що Міщенчук зажадав грошей за те, щоб відпустити її чорного пуделя Чану.
— Я дала 50 гривень, він дістав Чану з кузова і кинув на землю, — згадує Олена. — Чана погано ходила, у неї після хвороби були паралізовані ноги. А після удару об землю вона захворіла й померла.
Людмилі Зимі її собаки Міщенчук не віддав:
— У мене якраз не було грошей. Вдалося позичити лише 40 гривень, — згадує жінка. — Гицель узяв гроші, але через те що не вистачало червінця, схопив собаку щипцями і гримнув нею об підлогу. Через кілька днів собаки не стало.
Олега Міщенчука та Людмилу Крикун звинувачують у жорстокому поводженні з тваринами та в хуліганстві. Їм загрожує до п"яти років за ґратами.
В Україні кримінальну справу за статтею "Жорстоке поводження з тваринами" слухають уперше. 72-річна кінорежисер Кіра Муратова не пропускає жодного засідання суду.
Коментарі
5