Водій відмовився лікувати збиту дівчину

 

"Я не хочу бути інвалідом. Хочу навчатися, працювати, відпочивати як усі, а не можу, — бідкається 19-річна Олена Мельничук з села Кузьмина Гребля Христинівського району Черкащини.

Позаторік Олену збила машина. Через травми вона перенесла мікроінсульт, захворіла на епілепсію, заново вчиться ходити. 1,5 року була в академічній відпустці. Тепер навчається в медичному коледжі. Щомісяця витрачає на ліки 1,5 тис. грн.

— Він збив мене на обочині, — каже. — Я розбила скло, впала на землю. Звестися не могла, плакала. Назустріч ішла мама. Машина розвернулася й ще раз вдарила мене бампером.

— Машина втікала, але загрузла в болоті на сусідній вулиці, — говорить матір Раїса Мельничук, 56 років. — П"яний водій, Петро Павлюк, заснув на рулі.

Потерпілу відвезли в лікарню.

— Опівночі до мами приїжджала мати того водія, — продовжує Олена. —  Просила не писати заяву, бо в нього двоє дітей. Повезли в міліцію, де під диктовку Павлюкових знайомих мама написала, що матеріально нам усе відшкодували, пообіцяли мене лікувати. Думала, що по-мирному все вирішимо. А вони нічого не дали.

У райлікарні Олені стало гірше. Перевезли в Уманську лікарню.

— Я подзвонила цьому Петрові, — розповідає 29-річна Ірина Жук, сестра Олени. — Його дружина відповіла, що вони не платитимуть, а підуть іншими шляхами.

Ми не хочемо посадити Павлюка, хай лиш оплатить лікування

Місяць Олена пролежала непритомна, втратила зір і слух.

— Лікувалася в Києві, Вінниці, Черкасах. Віддали всі гроші, — каже вона. — Батько помер, а мама мало заробляє в сільській ланці. Люди збирали гроші, давав голова місцевого підприємства. Сестра працювала на двох роботах, мама напозичалася. Тепер я отримала пожиттєву третю групу інвалідності. Отримую 540 гривень пенсії і 400 гривень стипендії. А на ліки треба півтори тисячі. Коли їх не п"ю — мені стає зле. А Павлюк каже, що я така і була.

— Ми не хочемо посадити Павлюка, хай лиш оплатить лікування, — каже Ірина Жук. — За два роки було кілька судових засідань. Їх постійно скасовують, а нас не попереджають. Павлюк розповідає, що вже все вирішив. Кажуть, той автомобіль забрав із штрафмайданчика. А ми оплачуємо адвоката, лікуємо Олену, ще й терпимо ці знущання.

Петро Павлюк живе в Умані.

— Десь на вулиці Артема, — каже його матір 55-річна Валентина Павлюк. — А Мельничукам і я, і невістка гроші пропонували. Іра сказала, що пролікують самі, а тоді виставлять нам загальний рахунок.

Міліціонери відмовилися показати автомобіль на штрафмайданчику.

×