Верховний суд України 21 березня визнав невинним 26-річного в"язня Сумської виправної колонії Володимира Чухрая. Він несправедливо відсидів за вбивство вісім років і шість місяців. Через два дні після ухвалення рішення чоловік приїхав додому в Київ.
Володимир Чухрай невисокий, худорлявий, без жодного татуювання — каже, спеціально не робив. У тюрмі зарікся курити, пити, щоранку бігає, займається на перекладині. Коли говорить, не може сидіти — постійно ходить довкола столу.
— Я тільки приїхав додому, то сів і наївся. Ще трохи посидів з родичами і пішов відсипатися, — розповідає. — Тільки в колонії може людина зрозуміти, що таке насправді воля. Це — найдорожче, що може бути в житті, їй нема ціни.
Про те, що Чухрай невинний, стало відомо півтора року тому. У колонію до Володимира 14 листопада 2005 року зателефонувала на мобілку рідна сестра Оксана. Плакала, сказала, що Григорій Луганський (член банди Янєва–Чорнова, 2003-го за бандитизм отримав 12 років в"язниці. — "ГПУ") зізнався у вбивстві валютниці Тетяни Осьмак, яке приписували Чухраю. Луганський показав схований пістолет. Експертиза встановила, що саме з нього стріляли.
— Я плакав і не вірив, — згадує Володимир. — Сестра обіцяла, що 2006 рік зустрічатимемо разом. Але минуло півроку, рік, а я сидів далі. Намагався морально готувати себе до волі, щоб потім знову не потрапити сюди.
Каже, що в колонії дуже змінився:
За добру пораду зек може переписати іншому квартиру
— Там інші цінності, ніж тут. За добру пораду один зек може переписати іншому свою квартиру. Найбільше зло в тюрмі — це коли хтось стукачить міліції або краде.
По колонії розлетілася звістка, що Чухрая випустять. Зеки радили йому не виходити. Мовляв, на волі його вб"ють міліціонери, через яких він потрапив сюди, а напишуть: "закінчив життя самогубством" або "серцевий напад". Володимир у листах запевняв рідних, що ні за яких умов не піде на самогубство, що в нього все гаразд зі здоров"ям — навіть курити кинув.
У лютому цього року Анатолій Чухрай, батько Володимира, розповів про сина народному депутатові від БЮТу Любові Стасів.
— Я сама маю чотирьох синів і доньку, — каже вона "ГПУ". — Тому відклала справи й телефонувала до Міністерства внутрішніх справ, Генпрокуратури, написала звернення голові Верховного суду. Нарешті, Володимира вдалося забрати.
У Києві Чухрая чекали лише рідні. Друзі за цей час позакінчували інститути, працюють, мають власні родини. Кілька тижнів Володимир намагався поновити собі паспорт.
— Телефоную до друга, а мені: "Володю, забудь цей номер", — розповідає Чухрай. — Пішов у ЖЕК приписатися. Чую: "Ти — зек, іди в міліцію, ставай на облік". Але ж я незаконно засуджений, у міліції мене не беруть на облік. Просто не уявляю, як тепер жити. Заходжу в супермаркет і не знаю, з якого боку підходити до касира. Стає незручно, тому кажу: "Вибачте, я з села, нічого не розумію". Коли був на волі — не було супермаркетів, мобілок, комп"ютерів. Навіть не знаю, яку просити компенсацію за те, що несправедливо стільки відсидів. Бо толком не уявляю, чого зараз варті гроші. Звик без них. А на свободі без грошей — нікуди.
Володимир не може поки що влаштуватися на роботу (до ув"язнення він працював столяром. — "ГПУ"). Брехати в анкеті, що не перебував у місцях позбавлення волі, не може, а коли вказує — всюди відмовляють.
— Усі зеки мріють, що коли вийдуть на волю, то відразу розбагатіють, куплять машину, заведуть родину, — каже Чухрай. — Бо там їх вважають за ніщо. Будь-який працівник захоче зігнати злість на зекові — і зжене. Але й на волі ми нікому не потрібні. От на мені наче тавро — "зек". Усе треба починати спочатку. Зараз зуби потрібно вставити, бо через нерви повипадали. Однак грошей і на це немає.
Він не сумнівається, що рано чи пізно до нього приїдуть міліціонери, які його катували. Чухрай запевняє, що готовий до зустрічі. Каже, його годі налякати. Правоохоронці, через яких Володимир опинився за ґратами, займають високі посади. Колишній оперативник Олександр Сербінов очолює карний розшук Подільського райвідділу міліції, слідчий В"ячеслав Щербина працює в Генеральній прокуратурі.
Чухрай розповідає, що не п"є навіть пива. Не ходить у місця скупчення молоді — на дискотеки, в нічні клуби. Боїться: там щось трапиться, а звинуватять його, колишнього зека. Каже, розучився усміхатися. Живе з батьком, мачухою і сестрою Оксаною та її родиною у трикімнатній квартирі на вулиці Генерала Жукова.
— За кілька тижнів після затримання сина до мене прийшли міліціонери, — згадує 55-річний Анатолій Чухрай. — Вимагали 10 тисяч доларів за закриття справи. Це були величезні гроші. Я тоді заробляв 128 гривень, нова двокімнатна квартира коштувала 14 тисяч доларів. Мені пропонували продати нашу квартиру. Та я був упевнений, що сина на суді звільнять.
Після оголошення вироку родичі були шоковані. Батько ходив у міліцію і прокуратуру.
— Мені там казали: "Ви — батько вбивці, так що краще мовчіть, бо й вас закриємо", — каже Анатолій. — Я виходив, а мені реготали услід. Якби гроші були, може, діло повернулося б інакше. Але що я, водій "Київводоканалу", міг зробити? Носив передачі, та й ті Вові не доходили.
Володимир дістає невеличку фотографію Ганни Загородської. Дев"ять років тому їй було 16. Вона навчалася в медичному коледжі, підпрацьовувала фотомоделлю в агентстві "Монада". Чухрай просить допомогти розшукати її.
— Дуже хотілося б просто побачити Анєчку, — каже він. — Коли сів, я спеціально з нею посварився, щоб вона могла влаштувати своє життя.
Чухрая били бейсбольною бітою
Володимир Чухрай народився у Києві 10 червня 1980 року. Після дев"яти класів влаштувався на роботу. Одночасно закінчував школу, хотів вчитися на журналіста чи юриста. Зустрічався із Ганною Загородською, думав одружитися. Уранці 10 вересня 1998-го Чухрая забрали оперативники Харківського райвідділку. Звинуватили у вбивстві власниці обмінників Тетяни Осьмак. Хоча того вечора, 19 серпня 1998 року, Чухраї разом відзначали річницю одруження батька з мачухою.
— Мені замкнули руки наручниками, били бейсбольною бітою по руках і ногах, — згадує Володимир. — Вішали на лом, який просували між руками за спиною.
27 серпня затримали 16-річного Богдана Омельченка. Після катувань той написав, що стояв на варті, коли Микола Кулик і Володимир Чухрай вбивали.
28 вересня 1999 року суддя Київського міського суду Петро Мацилюха оголосив вирок. Чухрай отримав 14 років в"язниці, Кулик — 10, Омельченко — 8.
Нині всі на волі. Кулик і Омельченко звільнились достроково.
3 
1
Коментарі
3