Віктор і Наталя Пеньковські їдять котів

"За останні сім років у мене вкрали двадцять котів, — бідкається полтавка Тамара Коржина, 59 років. — Деякі не доживали й до року".

Раніше Тамара Карпівна працювала інженером у Полтавському міськвиконкомі, нині — вдома. Живе із 15-річним онуком Дмитром і подругою Вікторією Скляр, 36 років, по вул. Шевченка у двокімнатній квартирі двоповерхового будинку. Чоловік Іван, 57 років, працює інженером бурових установок у російському місті Мегіон. 32-річна донька Ірина — у столичному реабілітаційному центрі.

Тамара Коржина тримає сім котів і двох собак. Охоче запрошує до вітальні. У тісному коридорі на підлозі й тумбочці сидять тварини.

— Через тих котоїдів доводиться тримати їх у коридорі, — пояснює господиня.

Вона підозрювала, що її тварин хтось краде і вбиває. У дворі часто знаходила котячі голови. Якось побачила, як Віктор і Наталя Пеньковські вбивають кота. Вони живуть неподалік Коржиної.

— У вольєрі загавкали мої собаки, — згадує жінка. — Я вибігла та почула шум за забором. Заглянула, а ті двоє розробляють котів. Проштрикують шилом горло та ховають у торбу.

Згодом Тамара Карпівна не раз бачила, як Пеньковські ловили тварин рибальським сачком.

Коржина показує письмові свідчення 12 полтавців із різних мікрорайонів міста. У кожному йдеться про зникнення котів. Сусідка Коржиних Людмила Олексієнко кілька років тому мешкала в одному дворі з Наталею Пеньковською.

— У нас був пухнастий чорний кіт, — розповідає жінка. — Якось він зник. Моїй доні Даші тоді два рочки було. Вона бігала на вулиці. Зайшла в туалет надворі і заглянула в дірку. Побачила там голову і шкіру нашого кота. Почала всього боятися, погано спала. Думала, що її вб"ють, як кота. Відтоді минуло шість років, а вона досі боїться виходити з дому сама.

Інша сусідка, Ніна Мазепа, бачила рештки котів у будинку Пеньковських. "Зайшла до них додому і на кухні побачила ванночку з водою в крові. Поряд стояв пакет зі шкірами", — пише вона в заяві.

М"ясо — як м"ясо. Схоже на кроляче

Сусіди не раз бачили, як Пеньковські здавали туші в магазин по вул. Артема.

— Вони здають тушки з 10.00 до 10.30 по сім гривень за штуку, — запевняє Тамара Карпівна. — Носять їх мішками. Я на власні очі все бачила.

За вказаною адресою розташований невеликий магазин. Там продають крупи, солодощі та напої. Продавчиня запевняє, що м"ясом і пиріжками ніколи не торгували.

Люди поскаржилися до міліції. 21 грудня Пеньковських затримали. У їхніх сумках знайшли трьох убитих котів, а на кухні — рештки відвареної кошатини.

— Варили його, як і будь-яке м"ясо, — зізнаються Пеньковські міліціонерам. — Кидали в окріп, додавали солі, перцю та лаврового листа. Ось і весь рецепт. Звичайно, кошатина має специфічний смак. А взагалі м"ясо — як м"ясо. Схоже на кроляче.

— Cпочатку вони казали, що їдять самі, — розповідає начальник УМВС Полтавщини Михайло Цимбалюк, 43 роки. — Згодом жінка зізналася, що здає кошатину в магазин. Потім сказала, що пожартувала. Вони постійно нас заплутують.

51-річний Віктор Пеньковський мешкає в одноповерховому багатоквартирному будинку на вул. Ватутіна із дружиною Наталією, її донькою та двома маленькими дітьми падчірки.

Жінка раніше працювала прибиральницею у школі, нині сидить удома. Віктор охороняє ринок на Південному залізничному вокзалі. І Наталія, і Віктор тричі відсиділи за крадіжки та розбій.

Пенсіонерка з їхнього будинку боїться називати ім"я, однак охоче розповідає про сусідів.

— Тут ще жили батьки Віктора, — пояснює сива жінка. — У нього постійно сумка через плече. Усі ми знаємо, що там коти лежать. Додому вони приносять уже задушених, обробляють у хаті. Котів їдять, котлети дітям дають. Це всі знають.

Стукаю у двері Пеньковських. На вікні ворухнулася штора. Крізь зачинені двері жіночий голос запитує, хто прийшов. Чути дитячий плач.

— Я тут живу сама із двома дітьми. Віктора не знаю і про котів нічого не чула, — відповідає жінка. Відчиняти відмовляється.

Проти Пеньковських порушили кримінальну справу. За жорстоке поводження із тваринами їм загрожує до 850 грн штрафу чи позбавлення волі на шість місяців.

×