4-річна Вероніка Ходаківська із села Горщик Коростенського району на Житомирщині має рідкісну хворобу — на зорових нервах ростуть ракові пухлини. Українські медики відмовилися її лікувати. Мовляв, дівчинка все одно помре.
— Ми скрізь кидаємося, але поки що марно, — зітхає 32-річна Світлана Ходаківська, матір хворої. Запрошує до будинку.
— Мамо, це ти? Ти мені щось принесла? — до порога виходить русява дівчинка. На голос простягає руки. Обнімає матір.
— Ні, доцю, не встигла, — відповідає та.
Ходаківські мають квартиру у Коростені. Світлана була менеджером у фірмі з виготовлення металопластикових вікон. Зараз не працює, доглядає доньку. Її 37-річний чоловік Олег приймає брухт. Окрім Вероніки, виховують 14-річного сина Сергія. Улітку родина переїхала в село, до тещиної хати.
— Ніка народилася здоровою, — розповідає Світлана. — Але торік очі почали збільшуватися. Думали, будуть як в Олега — випуклі. На медогляді в дитсадку окуліст нічого загрозливого не побачила. Але я відчула якусь тривогу.
Очні яблука росли. Зір падав. У травні 2008 року в обласній лікарні встановили діагноз — злоякісні пухлини на нервах. Попередили, що дієвих ліків немає.
— Ми поїхали в Київський інститут нейрохірургії, — плаче Світлана. — Там також лиш поспівчували. Порадили поводити Ніку по зоопарках, цирках, щоб вона встигла більше побачити. Її зір катастрофічно падав. Не бачила овечок. Півроку тому геть осліпла.
Ходаківські водили доньку по приватних клініках. Медики розводили руками. Повезли до Москви, в Інститут нейрохірургії ім. Бурденка.
Очі випадають із повік. Дівчинка пальцями вставляє їх назад
— Там призначили хіміотерапію, але не могли її зробити, бо ми не росіяни. Довелося стояти на прийом до мера Лужкова, щоб дозволили.
Вероніка перебиває матір, вилазить на плечі, смикає за руки, хоче гратися. Час від часу її очі випадають із повік. Дівчинка пальцями вставляє їх назад.
— Доця ревнує, хоче, щоб уся увага була їй, — пояснює матір. Просить сина погратися із сестрою. Хлопець забирає малу до кімнати.
— Після Росії ходили до народних цілителів. Чого тільки нам не радили. Пити фізрозчин, настояний на травах. Годувати виключно домашніми стравами. Класти на голову гарбузи, які начебто все витягують. У Запоріжжі сказали суворо дотримуватися постів і ходити в церкву. Почали йти до нас шарлатани. Приїхав якийсь із Тернополя, обіцяв помогти. Помолився. Потім виставив рахунок — 700 гривень. Це, мовляв, дорога в два кінці, свічки, сорокоуст, пожертви для бідних. Нічого не допомагало. Зараз колемо Ніці україн. Один коштує 50 євро, купуємо у працівника станції "швидкої" в Києві. Цикл лікування — два роки.
Ходаківські зверталися по допомогу до спонсорів. Відкрили рахунок у банку. Грошей на ліки бракує.
— Усе віддаємо, — зітхає Світлана. — А потрібна ще операція. Нещодавно дізналися про клініку в Ізраїлі. Посередник запропонував за операцію 45 тисяч доларів. Ми вийшли напряму на клініку, і ціна впала до 25 тисяч. Ізраїльські медики принаймні гарантують Ніці життя. Крім цього, треба ще гроші на хіміотерапію та очні протези — загалом 70 тисяч доларів. А на нашому рахунку тільки 20 тисяч гривень. Фонд Кучми пообіцяв перерахувати 5 тисяч гривень, а фонд Пінчука відмовив. Мені кожна копійка дорога. Я поставила у магазинах Коростеня 3-літрові банки з оголошенням для збору грошей. Кидають по 1-2 гривні. Хоча один раз хтось кинув купюру 200 гривень.
Дівчинка вибігає з кімнати. Тицяє матері біле намисто. Світлана наказує вмитися.
— Вона боїться вмиватися, особливо очі. Коли вперше її око випало — ми були в шоці. Тепер звикли. Вона нікому не дає його вставляти — все сама.
— Самостійна. У 3 роки сама ходила в магазин, купувала картки поповнення на мобілку, — додає її брат Сергій.
Ходаківські просять допомогти зібрати кошти на операцію. Гроші можна надсилати до Житомирського відділення "Райффайзен банк Аваль". МФО: 311528, отримувач Ходаківська Світлана Григорівна. ЄДРПОУ отримувача: 2841111101. Розрахунковий рахунок: 2625746361. Призначення платежу: поповнення карткового рахунку 0623455200.
4 
1
Коментарі