Валентина Комаровська померла від виснаження

51-річна Валентина Комаровська з райцентру Гайсин Вінниччини померла 14 травня. Чотири дні небіжчиця перебувала у квартирі.

— Вона важила кілограмів зо 25, — згадує районний судмедексперт Олександр Лебідь, 40 років. — Так виглядали в"язні концтабору Освенцім. На обтягнутих шкірою кістках мухи відклали личинки, у деяких місцях тіло поїли воші. Жінка померла від останньої стадії виснаження. Після аналізів можна буде казати, чи голодом її заморили, чи хвороба висушила. Одне відомо: ніякого раку в неї не було.

Валентина Комаровська перед смертю мешкала в двокімнатній квартирі з 17-річною донькою Оксаною. Раніше працювала вихователькою дитячого садка. Після пологів не працювала. Чоловік Микола покинув дружину, коли доньці не було й року.

— Валя була гарною дівчиною, — каже 52-річний Олександр Кучеренко з міськвиконкому. — Мати Рая всюди її за руку водила. Боялася, що полюбиться кому. Шукала їй чоловіка-короля, а получила розлученого Колю з Гайворона. У 27 років Валя узяла в колег весільне плаття, туфлі, і втекла в Гайворон на своє весілля. Потом її батько приходив до нас, писав скаргу на зятя Михайлові Горбачову. Розписався на 120 листків!

— Трохи странна у них сім"я, — розказує сусідка 70-річна Софія Піхович. — Як тільки нестабільність у страні почалася, вони як подуріли. Валя не могла найти роботи, її мати почала зі смітників бутилки збирати, мертвих кошенят додому носила. Вона бібліотекарем у військовій частині робила. Коли скоротили у 1998 році, Рая узяла та й повішалася. Її чоловік Михайло переживав, за рік зліг і вмер.

Після смерті батьків Валентина майже не виходила з будинку, сусідів до помешкання не пускала. Останні п"ять років у неї порушилася координація рухів. 2003-го отримала другу групу інвалідності через шизофренію.

— Валя мала вищу педагогічну освіту, — веде далі Кучеренко. — Після народження Оксани в неї стався родовий психоз. А як померли батьки, хвороба ускладнилася. Коли її везли у лікарню, затягувала хустку на шиї.

Доки Валентина лікувалася, Оксану перевели до школи-інтернату. Дівчина навчалася в закладі до дев"ятого класу. Два роки ніде не вчиться й не працює.

На лавці через дорогу від будинку сидять сусідки.

— У тій родині всі трохи дивні, — махає рукою 76-річна Валентина Круп"янкова. — Несу з дачі помідори, огірки. Думаю, дам їм, хай хоч щось поїдять. То вони в жизні не відкриють. Вони і поштарці не відчиняли. У лікарні дали довідку, що Оксана може получати Валіну пенсію. Вона забирала гроші через щілинку.

— Тіло вже смердіти почало, я чула запах у под"єзді, — долучається до розмови 57-річна Ніна Хіміч. — Думаю, вона померла ще до пенсії, а донька хотіла ще гроші получить. На похорони ні копійки в неї не було. З людей збирали, родичі дали.

Оксана Комаровська повертається додому по обіді. Із подругою несуть пакет миючих засобів, планують прибирати квартиру. У дівчини рум"яні щоки, біле пофарбоване волосся і великі зелені очі.

— Хіба правильно звинувачувати неповнолітню дитину, в якої тепер немає мами? — починає плакати. — Соціальні працівники не приходили, сусіди теж. Питали лиш деколи. Поштарку не пускала, бо в квартирі бардак. Мама хворіла, старі речі після дєдушки збирала, не давала викидати.

Фотографуватися Комаровська відмовляється.

— Мені тут ще жити, а мене позорять, — пояснює. — Я маму кормила, супи, борщі готовила. У сусідів позичала, бо не було грошей картошку купити. Мама солодку воду любила, це для неї було все. Мама для мене святе, а тепер говорять, що я її не кормила. Я навіть інтернат покинула, бо за нею треба було глядіть.

На обтягнутих шкірою кістках мухи відклали личинки

Оксана схлипує. Виносить у коридор старі фотографії. Запевняє, що мама померла від раку грудей 17 травня.

— Захожу в комнату, а вона на полу лежить, — говорить низьким голосом. — Я злякалася. Не казала нікому, тітку з Умані чекала. Ночувала в друзів. Тепер мені друззя будуть помагати. На біржу стану, субсидію на квартиру оформлю, хтіла б парикмахером бути.

Міліціонери не звинувачують Оксану в смерті матері.

— Нас цікавить, від чого померла жінка, — говорить Василь Лещенко з райвідділу міліції. — Можливо, не могла їсти через психічний стан, або її виснажила інша хвороба. Не будемо дарма травмувати підозрами психіку дочки.

×