— Мер у груди себе бив, що нам дадуть квартіри. А тепер я з бандітами не можу совладать, — плаче 68-річна Валентина Корольова з міста Боярка Київської області. Вона із ще дев'ятьма родинами живе у старій міській лазні. — Як воно мені вже надоїло. Лучше вже вмерти. Із суда на суд бігаю, але нічого не можна добиться.
Боярка — місто за 15 км від столичної Кільцевої дороги. Маршрутки до Києва курсують звідси кожні 10 хв. Вул. Білогородська — на околиці. Раніше на ділянці №49 стояли три одноповерхові багатоквартирні будинки підприємства "Декоративні культури". Квартири видавали її робітникам. Ділянка належала фірмі. Згодом її передали в оренду іншій. 2007 року на цій і сусідній ділянці №51 підприємство "Дніпровський круг" почало зводити житловий комплекс. Родинам, які жили в одноповерхових будинках, взамін їхніх квартир запропонували аналогічні в нових домах. Треба було виселитися й зачекати 1,5 року. Люди не погодилися.
— Тоді приїхав мер. Не хочете по-доброму, каже, то буде по-другому. Одрізали нам газ, свєт, воду. Потім пригнали три автобуси з людьми, — згадує Валентина Корольова. — Вискочило чоловік 200 в чорних комбінезонах і оранжевих касках. Біжать на нас із ломами і молотами. Як німці в кіно.
Мер запропонував перебратися до колишньої міської лазні. П'ять тамтешніх душових переобладнали під житлові кімнати, зробили додаткову прибудову. Люди переїхали.
— За три місяці зліпили все на скору руку, — згадує 32-річна Марина Халько. — Криша з дірками, цегла — найнижчої якості. Робили, як тимчасове.
У родині Халько — восьмеро осіб. Марина з двома дітьми, її батьки, двоє сестер і хворий на дитячий церебральний параліч племінник. Чоловік Марини живе у своїх батьків — йому ніде поставити ліжко. Обіцяну родині квартиру забудовник продав.
Марина проводить коридором. Стіни — чорні від грибка, скрізь обдерті шпалери. Без опалення, гарячої води та газу тут живе 31 людина — родини Халькових, Корольових, Швеців, Юрчуків, Серватовичів, Касеничів, Януків, Каїтіних, Довгалюків і Горбатюків. Кожна сім'я має кімнату площею 16 "квадратів", кухня і ванна — спільні. На кухні стоять електроплити, умивальник, стіл.
— Це нежитлове приміщення. На прибудову взагалі не існує жодного документа. Лазня працювала тут 20 років — уявіть, скільки грибків. У нас постійно така пліснява, змиваємо, але воно знову проявляється. Викликали санстанцію, вологість у кімнатах — 68 відсотків.
— Тут геть усе поцвіло. І мебель, і все. Я два дня тому сушила, все винесла. Тепер назад. Носиш туди-сюди, — додає Валентина Корольова.
Переселенці уклали із забудовником договори. Там були зазначені квартири, які їм мали видавати. Кільком родинам помешкання дали, вони переселилися в новозведений комплекс. Інші випадково дізналися, що їхні помешкання продали.
— Чотири наші квартири точно продані, — каже Марина Халько. — Куди ми тільки не ходили. Усі відправляли до суду. Ми пішли, суд виграли. Зараз перед нами розводять руками. Нашу проблему знають усі, ніхто не хоче нічого робити.
На вул. Білогородська, 49-51 у формі літери "П" стоять чотири багатоповерхівки. Трикімнатну квартиру тут пропонують за $75 тис. За ці гроші обіцяють засклені лоджії, індивідуальне опалення.
Із переселенцями укладав договір колишній директор "Дніпровського кругу" Валерій Кубік. У квітні він звільнився, тепер його підозрюють у махінаціях із нерухомістю. Кримінальну справу розслідують, Валерій Кубік перебуває у слідчому ізоляторі. Директором "Дніпровського кругу" працює В'ячеслав Мороз.
— Є суд, хай він усе рішає, — каже він. — Більше нічого не буду казати.
У будинку, який стоїть на ділянці №49, на кількох балконах висить білизна, на першому поверсі працює продуктова крамниця. У дворі є дитячий майданчик, поряд — зупинка громадського транспорту.
— Готовність цього будинку — 98 відсотків, він ще не зданий в експлуатацію, — каже Тарас Добрівський, міський голова Боярки. — Тому поки що рано говорити про квартири. Зараз уся справа в суді. Там більше питань до забудовників, ніж до міської влади. Ми — на стороні людей. Зараз тільки тим і займаємося, що вирішуємо їхню проблему.
13 
1
Коментарі