"Якщо ти мені поможеш, виставлю отакенний могорич", — розводить руками 49-річний Олександр Вівчаренко з райцентру Тальне на Черкащині. Чоловікові не призначають пенсії, планують скасувати чорнобильські пільги. Так вирішила тимчасова комісія при Черкаській облдержадміністрації.
Вівчаренко працював водієм у тальнівській "Райагропроммеханізації". 1986 року двічі побував у Чорнобилі. З 2 по 4 травня та з 30 листопада по 15 грудня.
— Другого травня 1986-го біля пам"ятника Слави перепинив мене Вітя Григульський із роботи, — згадує Олександр Васильович. — "Давно тебе шукаю, — каже. — Через півчаса треба виїжджати на Чорнобиль". Я ще й випивший був, бо празник. А він: "Байдуже". Поїхали ми своїми КамАЗами. Із моєї роботи було дванадцятеро людей. По дорозі біженців було наче во врем"я войни. На ранок приїхали у село Залісся. Вивозили скотину в Богуславський район.
Узимку Вівчаренка знову відправили в Чорнобиль, возити щебінь до реактора. Чоловік працював за 200 м від місця вибуху. Жили тальнівці в покинутих квартирах у Прип"яті. Коли повернулися додому, кожному дали радянське посвідчення ліквідатора.
1992 року 12 водіям, які їздили в Чорнобиль, "Райагропроммеханізація" повторно видала довідки про перебування в зоні відчуження. Водії отримали нове, українське посвідчення. Торік підприємство збанкрутувало, його ліквідували. Документи передали до міського архіву. Їх перевірив Пенсійний фонд. З"ясували, що у книзі наказів не було записів про відрядження працівників до Чорнобильської зони, а в платіжних відомостях не згадувалося про суму доплати. Склали акт, і на його підставі тимчасова комісія з перевірки правильності видачі посвідчень учасника ліквідації відмовила Вівчаренку в пільговій пенсії.
— Із тих дванадцяти п"ятеро померли, — пояснює чоловік. — А з Миколи Ісламова та Михайла Задвірного, які хотіли пенсії, зняли всі пільги. Тепер я на черзі.
Нині Олександр Вівчаренко отримує 120 грн на харчування, безплатно спалює 330 кубометрів газу, має пільги на світло та воду. За весь час лише раз був у санаторії.
— Мені якась жіночка з міської ради каже: "Не просіть тої пенсії, бо знімуть усі пільги, як тим двом", — долучається до розмови дружина Раїса. — Я не вірила. Тепер бачу, що правда.
— Ми не з усіх скопом знімаємо пільги, — пояснює Ігор Кибаленко, завідувач сектору у справах захисту населення від наслідків чорнобильської аварії райдержадміністрації. — Прийшли із Черкас документи на Ісламова — зняли. Прийшли на Задвірного — зняли. Прийдуть на Вівчаренка — теж знімемо.
Начальник Тальнівського відділення Пенсійного фонду 33-річний Максим Сухонос упевнений, що через недбальство керівництва кожен із ліквідаторів утратив щонайменше 480 грн щомісяця.
— А враховуючи їхні зарплати, ця сума могла б і подвоїтися, — зазначає він.
Колишнього керівника "Райагропроммеханізації" Володимира Бойка в місті знайти не вдалося. Кажуть, що він лікується в Черкасах. 58-річна Ольга Криворука, яка тоді працювала завідувачем кадрів, упевнена: всі необхідні накази на підприємстві були. Їх зберігали в окремій папці з написом "Чорнобиль".
— Хлопці приїжджали та привозили довідки про дозу радіації. Усе складали туди. Коли я йшла на пенсію, папка ще була, — говорить жінка. — Зникла при останньому керівникові Володимирі Фещенку.
— Як тільки підприємство ліквідували, нам надали список документів, які необхідно передати в архів, — каже Володимир Фещенко. — Я ще й уточнив, чи всі здав. "Усі", — сказали. Решту паперів ми спалили. Про якусь окрему "чорнобильську" папку я не знав.
Про перебування Вівчаренка, Ісламова та Задвірного в Чорнобилі знають майже всі 200 колишніх працівників "Райагропроммеханізації".
8 
35413
Коментарі
2