До залу ігрових автоматів у місті Тульчин на Вінниччині в суботу 17 січня о четвертій ранку забігли троє чоловіків у чорних масках. У приміщенні були 20-річна касирка Надія Семанишина, її чоловік-охоронець і двоє відвідувачів.
Один із молодиків вистрелив з пістолета в долівку. Другий ударив охоронця дерев"яною бейсбольною бітою. А третій підскочив до Надії, схопив її за волосся й притис до підлоги. Запитав у переляканої касирки, чи є в магазині сигналізація. Жінка зізналася, що немає.
— Та ніч була спокійною, — розповідає "ГПУ" Надія Семанишина. — Я лягла за стійку трохи поспати, бо боліла голова. Чоловік дивився за автоматами. Раптом крик, постріл. Думала, хтось жартує.
У Тульчині лише один зал ігрових автоматів — у центрі міста. Удень тут товчеться багато гравців. Дехто залишається випробувати фортуну на ніч, бо зал працює цілодобово.
Нападники витягли із шухляд 7,9 тис. грн денної виручки, два мобільні телефони та вискочили на вулицю. За кілька секунд охоронець оговтався й побіг до райвідділу міліції. Надія з двома відвідувачами залишились чекати.
— Я була шокована, не розуміла, що трапилось, — каже Надія. — А один хлопчина постійно обурювався. Мовляв, уже й на провінції нахабно грабують.
За кілька хвилин прибула міліція. Почали опитувати свідків пригоди і потерпілих.
— Один з них, 21-річний Ігор, давав дуже суперечливі свідчення, — каже "ГПУ" начальник відділення карного розшуку Тульчинського РВ Віталій Мазур. — Вони геть не в"язалися купи. Хлопець говорив, що не чув пострілу й не бачив зброї. Зовнішність нападників описував інакше, ніж інші. Ми відразу звернули на це увагу.
У Тульчині лише один зал ігрових автоматів
Правоохоронці почали детальніше опитувати Ігоря. Поцікавилися, чому він допізна засидівся за автоматами. Натякали, що його свідчення неправдиві.
— Зрештою ми вивели його на чисту воду, — продовжує Мазур.
Ігор "розколовся" й зізнався, що є спільником нападників. Через два тижні після злочину трьох його друзів затримали.
— Я не знав, що можу отримати вісім років тюрми, — каже Ігор у слідчому ізоляторі. — Я ж нічого такого не робив. Лише дивився, щоб двері були весь час відчиненими.
Усі четверо хлопців — місцеві, із благополучних родин. Жили в одному районі міста, були хорошими друзями.
Ігор жив разом з батьками. Торік виїжджав на заробітки до Росії, робив там ремонти у квартирах. Після повернення почав працювати в місцевому радіо-таксі, познайомився з дівчиною, з якою планував одружитися.
19-річний Михайло живе у Тульчині з мамою, старшим братом і сестрою. Після школи їздив на заробітки до Києва. Працював підсобником на будівництві. Пристойної постійної роботи не знайшов, тому повернувся до Тульчина й допомагав матері торгувати на базарі.
Сергій, 18 років, навчався в місцевому ПТУ на електрика. Мати переїхала жити в інший район і до дітей не навідувалася. Разом із сестрою та молодшим братом його виховував батько.
16-річний Олег походить із заможної, добре знаної в Тульчині родини.
Хлопці зустрічалися майже щовечора й гуляли разом по місту. Часто заходили до салону ігрових автоматів, програвали там останні гроші. Усе сподівалися зірвати джек-пот. Кажуть, скільки б не пробували — великої суми не вигравали. Тоді вирішили пограбувати "одноруких бандитів". Склали план. Ігор мав удавати азартного відвідувача-завсідника. Троє напарників увесь цей час за ним спостерігали. Коли з автоматів наглядач виймав денну виручку, Ігор мав подати друзям знак. Для впевненості Сергій позичив у знайомого саморобний пістолет і бейсбольну біту.
Виручені гроші хлопці поділили порівну, й витрачали як хто хотів: Михайло купив собі кросівки, про які давно мріяв, Сергій поїхав до Одеси відпочивати.
Нині проти хлопців порушили кримінальну справу. Їм загрожує до 12 років в"язниці. Молодики визнають свою провину і шкодують про вчинене.
— По дурості все вийшло, — зізнається Сергій. — Тільки тепер це розумію.
2 
1
Коментарі
1