—?Тільки вітер повіє, ми задихаємося, — каже 54-річний Омелян Телебзда з райцентру Козова Тернопільщини. — Просто немає повітря. А не дай Бог, там щось бахне — виздихаємо всі, як мухи.
Він скаржиться на тамтешній цукрозавод, неподалік якого живе. На відкритому полі там зберігають сотні тонн аміачної селітри, карбаміду, нітроамофоски. Аміак випаровується, вітер розносить його містом.
—?Усі хімікати зсипані на бурякопункті, — пояснює 35-річна Галина Харонова. Вона працює на цукроварні. — Щодня так смердить, що в хаті вікна не відкриєш. Синові Василькові 13 років, то голова не перестає боліти.
Козова за 36 км від Тернополя, тут 9 тис. жителів. Майже 3 тис. живуть у мікрорайоні Цукровик, що оточує завод. З літа люди почали скаржитися на сморід.
—?Як дихнеш того аміака, аж легені роз'їдає, — говорить 56-річна Галина Бабарикіна. Живе за 500 м від заводу. — Мало того, що поля кроплять, то ще й дома хімікатами травлять. Усі думають тільки за гроші. А шо люди травляться, то нікому не треба.
—?Там біля заводу є озеро, — вул. Вишиваною іде п'ятикласник 10-річний Андрій Купчак. — Раньше в ньому рибу ловили, а зараз так воняє, що не підійдеш. Добрива цілими фурами возять.
У мікрорайоні є школа і дитячий садок "Ромашка", який відвідують 73 дошкільнят.
—?Це все почалося з весни, — розказує 35-річна Світлана Гудова, завідувачка дитсадка. — Діти частіше боліють, в усіх хворі бронхи. Батьки переживають. І ми теж, бо ж самі цим усім дихаємо. Не будемо ж увесь день тримати дітей усередині, їх треба виводити гуляти.
Люди скаржилися на сморід до районної влади.
—?До нас постійні звернення як дорослих, так і дітей, — визнає 41-річний Олександр Лазарчук, заступник голови районної ради. — Ми зверталися на завод. Вони нам не показують документів і на територію не впускають. Робочі кажуть, що всі ємності вже переобладнали під зберігання аміаку. Всі бачать, що туди цілодобово завозять добрива. Це нас непокоїть, бо поряд садочок, школа, водогін. Хімікати мають зберігатися мінімум за кілометр від житлових будинків, а там і 200 метрів немає.
Цукровий завод огороджений високим парканом. На прохідну що кілька хвилин заїжджає вантажівка з буряками. Машини здіймають купи пилюки, довколишні двори й хати білі від куряви. Дорога вкрита ямами. Між кагатами буряків видніються білі мішки з хімікатами. Вантажівка саме підвозить партію добрив.
—?Аміак до нас ніколи не завозили, — каже директор цукрового заводу 27-річний Максим Головко. — У цих двох чанах на три тисячі кубометрів раніше зберігався мазут, на якому завод працював. Сьогодні на газу працюємо, чани переобладнуємо під зберігання патоки. Зараз там вода. Але не покажу, бо вони герметичні.
У серпні за дорученням природоохоронної прокуратури завод перевіряла санстанція та екологи.
—?Перевіряли на рідкі хімічні добрива, що містять аміак, — говорить Олег Галицький, міжрайонний прокурор із нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері. — На момент перевірки не виявили добрив із різким аміаком. Лише трохи селітри й нітроамофоски, що зберігалися під відкритим небом.
На виробничій території працює два підприємства: "Козівзький цукровий завод" і "Козівський цукровий завод". Перше орендує виробничі приміщення другого.
3 
1
Коментарі