— Повний валянок крові натекло. Боліло — страх! Якби не пес Жерик, мене та тварюка з'їла б, — згадує 80-річна Надія Зозолюк у Рівненській обласній лікарні. Вона кілька днів гоїть рану від нападу невідомого хижака. Думає, що то була чупакабра.
Надія Семенівна живе сама на віддаленому хуторі біля села Гориньград Другий у Рівненському районі. До найближчої хати не менше кілометра. Поряд занедбане поле, яке раніше було колгоспним.
Близько восьмої ранку 2 травня Надія Семенівна вийшла з хати годувати чотирьох кролів. Тримає їх у невеликій клітці на подвір'ї.
— Бачу, коло клітки якась тварюка стоїть на задніх лапах. На зріст як звичайний пес, тільки передні лапи має короткі, а задні довгі. Мордочка чисто котяча, випуклі чорні очі не мигають. Хвіст довгий і плаский, а лискуча шерсть темно-коричневого кольору. Кричу до неї: "А що ти за нещастя таке? Не дам моїх кролів подушити!" — Надія Семенівна розмахує правою рукою, ліва під крапельницею. — Поряд були вила, щоб гній відкидати. Я їх схопила і вперезала тварюку по чому бачила — чи то по морді, чи по лапах. А вона завищала і кинулася на мене. Вчепилася у праву ногу, в саме коліно.
Від болю Надія Зозолюк випустила вила і сіла на землю. Ніяк не могла відірвати від себе тварину, яка впилася іклами в литку і жувала її. На крик прибіг пес Жерик.
Собака був менший за хижака, але відігнав його від хазяйки. Біг за ним у поле, доки той не зник у траві. Чупакабра тікала, наче кенгуру — стрибками.
— Я ледве встала, помалу вийшла на вулицю і кричу "Рятуйте!". У голові паморочилося, нога розривалася від болю. Чула, як тече липка гаряча кров, — здригається Надія Семенівна. — Хотіла подзвонити дітям, але пальці не слухалися. Випадково натиснула не на ту кнопку і виключила телефон зовсім.
Повернулася до хати і перев'язала ногу. Стала чекати когось із дітей, які щодня провідують матір. Донька Леся кілька разів телефонувала. Та Надія Семенівна була "поза зоною". Нарешті на хутір із Гориньграда прибіг схвильований син Анатолій.
— Толік і сусід Іван — його хата десь за кілометр від мене — вдвох обмили мою ногу, знайшли у знайомих машину і повезли в обласну лікарню. Рана була на 3 сантиметри — я могла сунути в неї пальця, — додає Зозолюк.
В ортопедо-травматологічному відділенні Надію Семенівну прооперували і залишили у стаціонарі. В палаті лежать ще троє жінок. Обговорюють випадок.
— Мо', то з якого звіринця тварюка? Або з Чорнобиля виродок, — розмірковує одна. — Позаторік чупакабра напала на жінку в селі П'ятигори Здолбунівського району. Спину подерла кігтями, а від страху їй мову відняло.
— А я думаю, що то якийсь бізнесмен привіз екзотику з Австралії чи ще звідкись, а вона втекла і тепер нападає на людей, — сестра-господарка 64-річна Неоніла Максимова поправляє подушки. — Я про таке читала в журналі.
Надія Зозолюк відкидає ковдру і показує перев'язану праву ногу. Каже, погано гоїться й досі болить. У неї множинні глибокі рвані рани.
— Син щодня приїжджає і дві дочки моїх. Односельчани теж провідують, бо їх багато тут у Рівному працює, — Надія Семенівна дістає коробку шоколадних цукерок з-під подушки. — Не знаю, коли вже звідси вийду, — скучила за хатою. Вдома у мене кролі і кури, їх син годує. Ходити по палаті й у туалет сама можу, але боляче.
Завідувач відділення 32-річний Валентин Піонтковський каже:
— Це точно не укус собаки або лисиці, бобра чи іншого відомого мені звіра. Хижак вирвав із ноги шматок м'якої тканини. Місце укусу також незвичне — внутрішня сторона коліна. Крові жінка втратила чимало, але добре, що укус не зачепив кістки. Про всяк випадок ми провели Надії Зозолюк повний курс щеплень проти сказу. Рана загоюється помалу, але пацієнтка йде на поправку.
Медики не знають, чи вірити в існування чупакабри. Але іншої версії запропонувати не можуть.
— Раніше сам був скептиком — читав у газетах про чупакабру і не вірив, — знизує плечима Піонтковський. — А тепер думаю, що все може бути. Не схоже, що пацієнтка могла таке вигадати. У своїх розповідях вона не плутається.
Юрій Малевич, фахівець із лікування людей після укусів тварин, також не може визначити хижака:
— Кіт, собака чи лисиця таких слідів не залишають. Найбільше подібне до того, якби ведмідь ударив лапою, але це не може бути він. За 30 років роботи я ще такого не бачив.
У разі укусу хижака медики радять промити рану і шкіру навколо холодною кип'яченою водою з господарським милом, накласти асептичну пов'язку. Терміново викликати лікаря.
Надія Зозолюк пробуде в лікарні кілька тижнів. Каже, перші два дні після нападу навіть не могла нормально говорити. Але помалу страх минув.
— Мабуть, та тварюка вже не вернеться. Кажуть, у селі з того дня її не бачили й кролі всі цілі.
2 
1
Коментарі