Ексклюзиви
Середа, 09 липня 2008 07:10

Петра Шаповала цигани п"ять днів тримали в комірчині

Автор: фото: Олена ЛУЦЕНКО
  Петра Шаповала з Кременчука на Полтавщині цигани закрили в комірчині за 80 кілометрів від дому. Щодня годували, поїли горілкою, після якої чоловік засинав. Били, поки не відписав квартиру
Петра Шаповала з Кременчука на Полтавщині цигани закрили в комірчині за 80 кілометрів від дому. Щодня годували, поїли горілкою, після якої чоловік засинав. Били, поки не відписав квартиру

50-річного Петра Шаповала з міста Кременчука на Полтавщині цигани закрили в комірчині на п"ять днів. Били, поїли горілкою. Змусили відписати трикімнатну квартиру.

Шаповал живе сам на вул. Залізничній. Квартира залишилася від батьків. Ні родичів, ні сім"ї в нього немає, постійної роботи теж. Здає пляшки, збирає брухт. Через борги комунальникам у помешканні відрізали газ і світло.

— У хаті не прибрано, соромно вести людей, — Петро Шаповал зустрічає у дворі. Сідає на дерев"яну лавку.

Згадує, як 9 травня йшов повз автомийку неподалік свого дому.

— До мене обізвався якийсь чоловік, представився Володимиром, — Петро Олексійович запалює цигарку. — Запропонував охороняти його хату за хорошу плату. Я погодився, сказав, де живу.

Незнайомець приїхав до Шаповала за тиждень.

— Я його побачив у вікно, дверей не відчинив, бо передумав, — веде далі. — Пізніше він мене побачив, коли я виносив помийне відро. "Поїхали на годинку, меблі на фірмі поносиш. 50 гривень заплатимо", — каже. Сказав узяти паспорт і код, щоб мене пропустили на фірму. Я погодився.

Шаповал сів із незнайомцем у "шевроле". Поїхали в місто Олександрія Кіровоградської області за 80 км. Надвечір заїхали до приватного двору. Шаповала познайомили з господарем Юрієм Миколайовичем і його дружиною Катериною, забрали документи.

— Сказали, що робота буде зранку, — додає. — Нагодували пловом із м"ясом. Тоді завели в маленьку кімнатку біля туалету. Там поміщалася одна койка, всюди полиці, розкиданий мотлох. Зачинили на заслін.

Зранку Шаповалу принесли сніданок із горілкою.

— Горілка з дивним присмаком. Після неї я якось недобре почувався, одразу заснув, — кривиться чоловік. — Ближче до обіду приїхав Вовік з іще одним — Миколою. Про роботу й мови нема. Володя запропонував продати йому квартиру. Сказав, що через борги її все одно відберуть. Пропонував однокімнатку. Я кажу — ні. Тоді пригрозили, що можуть і по-поганому розмовляти.

Поїхали до нотаріуса, той теж був циган

Умовляли до вечора.

— Потім Юра почав бити мене ногами, — згадує. — Узяв молоток, махав ним. До голови приставив гвинтівку. Я злякався. Погодився віддати квартиру, аби не били. Ми поїхали до нотаріуса. Той теж був якийсь циган, бо вони між собою на своїй мові перемовлялися. Підсунули якісь бумажки. Я під диктовку писав, підписався.

Кременчужанин не зізнавався, де лежать документи на квартиру. Його закрили в комірчині. Щодня годували, поїли горілкою, після якої чоловік засинав. На ніч зачиняли. Сидів там до 20 травня. Написав на шматку паперу записку, повідомив про викрадення. Сподівався комусь передати.

— Ходити не міг, бо порозпухали побиті молотком ноги, — зітхає Петро Олексійович. — А то раз увечері Катерина занесла поїсти і кудись пішла. Я перевалився через забор і пішов поволі городами. Знайшов вокзал.

Поїзд до Кременчука відправлявся о 22.00. Чоловік вирішив іти по коліях. На ранок дійшов до вузлової станції Користівка. Хотів сісти на поїзд, та без документів його не взяли.

— Ускочив у товарняк на Кременчук, у дев"ять вечора був удома. День відлежувався, не виходив. Увечері почув, як хтось колупається в замку вхідних дверей. Вистрибнув із вікна і пішов до сусідки. Вона викликала міліцію. Нікого вже не застали.

— Ми приховали чоловіка на день, а вночі влаштували облаву, — розповідає начальник Кременчуцького відділу по боротьбі з організованою злочинністю Руслан Крахмілець, 31 рік. — Підрозділ "Сокіл" годину чекав, але ніхто не приходив. Тоді попросили Петра Олексійовича походити по сусідах. Припускали, що на нього хтось наводив. Він походив, просив хліба і води, розповідав про циганів. За годину у двері влетіли двоє чоловіків із бітами. Їх одразу схопили.

У затриманих Шаповал упізнав Володимира і Миколу, пізніше знайшли Юрія. Вони цигани, 51-річний Юрій — їхній барон. Заарештували на 10 діб, потім відпустили на підписку про невиїзд.

Насправді Володимира звати Дмитром. Йому 27 років, живе в Кременчуці. 19-річний Микола з селища Градизьк Кременчуцького району. Ніде не працювали. Їм загрожує до 15 років в"язниці. Цього тижня справу передають до суду.

Петро Шаповал майже не ночує вдома. Переховується до вироку суду. Договір передачі майна скасували.

— Шаповал безвідмовний, до людей нормально ставиться. Інколи випиває, та не алкоголік. А його розвели, як бомжа, — зазначає сусід Петра Володимир Омельяненко, 47 років.

Зараз ви читаєте новину «Петра Шаповала цигани п"ять днів тримали в комірчині». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода