Мешканці села Біляки Семенівського району Полтавщини мерзнуть у хатах. За гроші, на які мали закупити вугілля, проклали газогін, однак газу не отримали.
— Думала, хоч на старості поживу, як людина, — 70-річна Мотрона Головань тягне мішок дрів центральною вулицею. — За пенсію дров не накупиш, і сил їх рубати вже нема. Віддала 19 з половиною тисяч. І як тягала дрова, так і тягаю.
Біляки — за 24 км від райцентру. Тут 885 мешканців. Більшість хат має пічне опалення. Три роки тому національна компанія "Нафтогаз України" зводила за селом газогін Вереміївка — Біляки — Заїчинці. Селяни попросили підвести й до Біляків. Газовики погодилися прокласти лише 5,4 км підвідної труби, а газогін селом і до помешкань жителі мали провести самі.
— Нас агітувало керівництво району, — розказує сільський голова Василь Сокол, 43 роки. — Казали: чим бистріше ми зробимо газопровод у селі, тим швидше держава прокладе підвідну трубу. 120 дворів віддали у середньому по 15 тисяч. За 45 днів провели 12,1 кілометра вуличного газопроводу, проклали труби у двори, позаводили в хати. З радості ніхто на зиму дров не купляв, чекали газу. Але в райраді сказали, на підвідну трубу грошей нема. Виділять із надлишків у бюджеті. І зависло.
Поруч із котельнею Біляківської школи курить 44-річний Володимир.
— Так хотіли того газу, бо ж ним топити втричі дешевше, — зітхає. — Я заплатив 11 тисяч на газопровод і ще 5 тисяч, щоб трубу провести у дворі й хаті. Напослєдок купив газовий котьол. Віддали всі гроші й далі мерзнемо. Зараз із жінкою економимо на всьому, щоб дров купити. Минулу зиму протягли на дровах, пічку топили один-два рази в день. У цьому році дров закупили вдвічі менше, бо була надєжда на газ. Мерзнемо, стіни аж льодом вкриваються.
Кочегар Біляківської школи 46-річний Олександр Мойс кидає в піч вугілля. Виходить у двір. Піднімає домкратом пласт вугілля, щосили рубає його сокирою, б'є ломом.
— Вдовбати не можу, промерзло на 30 сантиметрів, — говорить. — Вчителі вже двічі самі скидалися, щоб до печі дров купити. Топимо в дві зміни, круглосуточно, аби труби не полопали. Вугілля підкидую кожні 10 хвилин, бо температура падає. У день випалюю 70 відер.
У бухгалтерії сільради жінки розпалюють піч, поряд увімкнений електрокамін.
— Зранку тут не більше 8 градусів, а буває й до 3 опускається, — каже 48-річна Галина Іванівна. — Через холод комп'ютери постійно зависають.
Частина селян купили електричні або парові котли на вугіллі та дровах. Під час великих морозів умикають їх одночасно з грубою чи пічкою.
— Ми знайшли спосіб жити без газу, — говорить місцева 30-річна Світлана Місієнко. — Чоловік купив за 2,5 тисячі булер'ян. Це така залізна бочка з великою круглою дверкою, на горі дві труби. Працює на дровах, але економно. Розпалюєш, кидаєш пеньок, жар піднімається по трубам і йде по кімнаті. В день два-три пенька — й тепло.
Для прокладення газогону до Біляків треба 2,8 млн. грн. У "Нафтогазі України" кажуть, з 19 січня уряд заборонив фінансувати підвідні газопроводи.
— У районному бюджеті таких грошей теж нема, — говорить Сергій Полупан, заступник голови Семенівської райдержадміністрації.
— Для зведення газогону можна використати бюджет області, — каже Віктор Животенко, перший заступник голови обласної адміністрації. — Але це питання вирішиться не раніше другої половини березня, коли остаточно сформуємо порядок використання бюджету.
Раніше обласний бюджет щороку отримував 17–18 млн грн державних дотацій на газифікацію. За чотири роки газифікували 31 село. Але останні роки гроші не надходять.
1 
1
Коментарі
2