Мешканці райцентру Ярмолинці Хмельницької області скаржаться, що у спекотні дні не можуть вийти з осель. Скаржаться на сморід зі стихійних звалищ. Нарікають, що комунальники прибирають лише у центральній частині селища.
Ярмолинці — селище за 25 км від Хмельницького. Тут живуть майже 10 тис. людей. Перед ним — звалище будівельних матеріалів. Мотлох викидають на поле при дорозі. Наступний смітник — поряд із колишньою "Сільгосптехнікою". Протяжністю на кілометр. Купа сміття є на кожній вулиці, біля міського парку культури. Неподалік звалища — пожежне водосховище глибиною 5 м, звідки місцеві беруть воду.
— Он дивіться, рядом із моєю хатою струмок, — показує 67-річна Станіслава Ковальчук з вул. Івана Панфілова. — А он там — смітник. Уся гадость із нього тече поряд із хатою. Смердить невероятно. Це ще не так, а літом форточку не можна відкрити. Усі туди мусор виносять. І я теж. А куда його дівати? Якби хоть раз на тиждень машина приїжджала, то я не смітила б.
У невеличкий струмок стікають нечистоти з міської лазні. У банні дні, кажуть місцеві, вода стає білою від мила.
— Сюди постоянно каналізація тече, — каже 70-річна Людмила Хоптяр, мешканка двоповерхового будинку. — Моїй онуці 18 років. Вона не хоче в мене бути. Каже, що в неї болить голова. А гроші за каналізацію беруть.
Інша мешканка Ярмолинець скаржиться, що під час дощів нечистоти заливають її город.
— У хаті так воняє, що не можна відкрити вікно, — каже 69-річна Галина Навроцька. — Комунальники забирають сміття лише з квартир. А з хатів куди мають люди виносити?
Місцеве комунальне підприємство має один сміттєвоз.
— Машина ходить по маршрутах, — каже ярмолинецький селищний голова Віктор Хоптяр, 41 рік. — У вівторок і середу з сімнадцятої години, а в суботу з восьмої. На проізводствах щодня з восьмої ранку. Крім вихідних. У принципі цього достатньо. Очисні споруди не працюють узагалі, бо немає грошей їх зробити. Лише виготовлення проектно-кошторисної документації коштує 400 тисяч гривень.
Смердить невероятно. Літом форточку не можна відкрити
Виконуючий обов"язки начальника комунального підприємства "Центр-Сервіс" Віталій Королівський у смітниках звинувачує селян.
— Канєшно, одного сміттєвоза мало, — погоджується. — Ще б чоловік п"ять уборщиків, тоді було б чисто. Ми щодня прибираємо центр, далі сміттєвіз їздить по маршрутах. Виходить чоловік із колокольчиком. А ніхто не хоче виносити, бо за вивіз треба платити 4 гривні. А тільки машина поїхала, жбурляють на вулицю. Ми ведемо з населенням роз"яснювальну роботу, щоб не смітили, але вони не слухають.
Заходимо на вул. Орджонікідзе. В кінці вулиці — смітник. Поряд протікає струмок. Обабіч його — житлові масиви з приватних садиб. Більшість із них немає септиків, каналізація витікає у струмок.
— Сьогоднішні Ярмолинці — сплошне стихійне звалище, — каже голова Хмельницької обласної організації Українського товариства охорони природи Юрій Рєзніков, 57 років. — Складається враження, що місцева влада самоусунулася від питання утилізації відходів. Мотлох скрізь. На вулицях, у житлових масивах, у потічку. Через це люди можуть хворіти.
Рєзніков каже, що навіть офіційний ярмолинецький полігон твердих відходів не відповідає санітарним нормам.
— Із 1980-х усі смітники називаються полігонами твердих побутових відходів, — каже він. — Але тут саме звалище. Воно не огороджене, немає під"їздів, постійно горить у кількох місцях. Його не пересипають землею і не ущільнюють. А через дорогу — кладовище.
7 
35413
Коментарі
1