Півроку мешканці гуртожитку у місті Сміла на Черкащині живуть без газу. Будівлю відрізали від мережі, бо користуватися паливом у гуртожитках заборонено.
— Треба на камеру показать, як ми в Європу йдемо, — каже 21-річна Марина Снісар. — Півроку з чоловіком толком не купалися.
П'ятиповерхова цегляна будівля по вул. Леніна, 85 перебуває у комунальній власності. У 120 кімнатах живуть переважно молоді сім'ї, одинокі матері й пенсіонери. Над обшарпаними дверима вивіска "КЖВП "Наш дім". Дерева під вікнами обвішані ганчір'ям, поліетиленовими пакетами, клаптями паперу. На брудних східцях нявчать двоє котів. Щойно відчиняю двері — чую різкий запах диму, смаженої риби й вологості.
— От подивіться, як ми живемо, — Марина проводить до своєї кімнати.
Із коридору третього поверху тягне їдким сигаретним димом, чути гомін чоловіків напідпитку. Підіймаємося на четвертий. Заходжу до Снісарів. У кімнаті площею 12 "квадратів" стоять три ліжка, шафа, стіл, тумбочка й два стільці. Заклеєне клейонкою вікно почорніло від цвілі. Марина й Андрій Снісарі живуть із двома дітьми: 2-річною Валентиною й шестимісячною Кариною.
— Як газ був, то воду гріли у відрах і купались у балії. А тепер на електроплитці в чайнику нагріємо та малих миємо у мисці. А з чоловіком то вже просто зливаємо одне одному.
Зі стільця підводиться 23-річний Андрій Снісар. Тримає тарілку з супом.
— У комнаті варимо, жаримо, купаємо дітей, — розказує. — Вечорами сиро, як у бані. За електроенергію платимо майже 300 гривень, бо камін дітям іще включаємо. Уже раз горіла проводка, бо всі ж включають плитки. Газовщики кажуть, що газ опасно. Але без нього ще опасніше.
На кожному поверсі 32 кімнати, дві кухні на чотири газові плити, вісім туалетів і дві душові. Останні працювали ще за Союзу. Тоді ж були останні ремонти. На кухнях, окрім плит, є напіврозвалені старі шафи, кілька стільців. Від кіптяви стіни й стеля брунатно-жовті. Бруд із підлоги тут не змивають, а зішкрібають.
— Синок, напиши все як єсть. Шоби потом цю газету президенту дать, а ше краще, в гості пригласить, — звертається 62-річний Володимир Кавун. — Як подумаю, шо мені тут віку доживать, то плакать хочеться. Я не хочу хоромів. Ну помиться ж ніяк, їсти зварить.
У міському газовому господарстві поновити газопостачання не планують.
— 2001 року державні будівельні норми заборонили подавать газ у місця загального користування і гуртожитки, — говорить директор Володимир Старик, 52 роки. — Гуртожиток по Леніна — то ж "Содом і Гоморра". Проходний двір, газ горить цілодобово. Хто хоче, крутить, палить, гасить. Любий із вулиці зайде, і нічого в нього не спитають. Пару років тому був там комендант Петро Кисленко, серйозний мужик. То він усіх блудних виловлював і викидав. Не дай Боже, щось станеться, то я піду в тюрму? Я ще 2002-го, як робив інспектором, звертався в міську раду, щоби гуртожиток перевели на електрику.
В управлінні житлового господарства міськвиконкому з'ясовують, скільки коштує під'єднати кухню до електромережі. Для цього треба встановити підсилювальну електростанцію, замінити обладнання. Мешканцям гуртожитку кажуть, що шукають необхідні 200 тис. грн.
4 
35413
Коментарі