Біля храму Андрія Первозванного на вул Фредреківській, 32 у райцентрі Волочиськ Хмельницької області цілодобово чергують парафіяни. Не пускають настоятеля 45-річного Миколу Годуна.
— Від служби отця Миколая ми всі у стресі ходимо, — пояснює Іван Матусяк, 71 рік. — Він кричить, лається. Людей зневажає і осуджує. Ми його не хочемо.
— Батюшка веде нас у пекло, — говорить 47-річна Марія Казан. — Наші душі болять від цього беззаконія. Він не дотримується тайни сповіді. Дайте нам будь-якого іншого батюшку, тільки не цього.
— Ми хочемо, щоб у храмі були мир і злагода, — каже Володимир Гаврилюк, 58 років. — Якось на олтарі зачепив дорожку, а там лежать сховані гроші. Та це ж святотатство.
Волочиськ — на трасі від Хмельницького до Тернополя. Щороку містом проходять паломники, які ідуть до Свято-Успенської Почаївської лаври у місто Почаїв. На початку 2000-х під час молитви вони побачили у небі хреста. На вул. Фредреківській вирішили звести церкву. Храм Андрія Первозванного будують з 2005 року. Він належить Українській православній церкві Московського патріархату.
До церкви підходить Микола Годун. За ним ідуть кілька вірянок, які його підтримують. Допомагають отцю прорватися. Інші, противники, перекривають дорогу, махають руками. Обидва табори починають молитися.
— Мене призначили настоятелем 2005 року, — розповідає отець Микола Годун. — Я або настоятель, або ніхто. Цих людей не можна примирити. Вони не віруючі, Христом лише прикриваються. Звісно, і я не без гріха, але цих людей підбурила церковна староста. Я звернуся до церковного суду. Він може всіх від церкви відлучити. А поки що я накладаю єпитимію, на рік відлучаю їх від святого причастя.
Натовп гуде.
— За що мене на рік відлучили від причастя? — плаче Тетяна Данилюк, 75 років. — Може, я до другої Паски не доживу. Якось мій чоловік приходить до отця Миколая і каже, що за свої гроші зробить на церкву табличку. Бо ж нема. Отець Миколай дав напис. Іван зробив, приносить батюшці. А той говорить: "Встроми його собі в ср...ку". За що діда так обіжати? Йому 80 років.
Люди скаржаться одне наперед одного.
— Хай Бог простить, ми не хотіли цього виносити, — запевняє Неоніла Круглова, 59 років. — Але вже не можемо терпіти. Мій племяннік сирота. Помагав строїти цю церкву. Отець Миколай запрошував його до себе ночувати і крутив касети з "голубими". Так послушника довів, що той скинув підрясник і хотів кинутися під поїзд. Ледь спинили.
— Люди з дітьми по 1,5 години чекають на причастя, — перебиває її Наталя Дівотченко, 34 роки. — У мене дитина із 3 років ходить до церкви, а їй уже 12. А тут каже: "Мамо, я в сюди більше не прийду". Від отця Миколая йдуть усі прихожани. Як нам дали отця Іоанна, то ми почули різницю. А тут Миколай підключив міську владу, депутатів. А яке вони мають відношення? За документами, храм належить громаді. І більшість людей, які стоять за батюшку, не прихожани нашого храму. Миколай на вечірній службі спить. З-за олтаря чути храп.
Віряни звинувачують настоятеля у недотриманні таємниці сповіді, осудженні людей, вживанні ненормативної лексики, нетрадиційній сексуальній орієнтації. Кілька жінок його захищають.
— Мені батюшка нічого поганого не зробив, — говорить Станіслава Шевчук, 68 років. — Це я їздила просити, щоб його вернули назад.
Отця Миколая не пускають до храму. Він править службу на порозі та йде.
Про конфлікт у Волочиську знають у Хмельницькій єпархії Української православної церкви Московського патріархату.
— Прийшли одні, плачуть: зніміть батюшку, — розказує секретар управління єпархії священик Олександр Дацюк, 39 років. — Зняли, 6 січня владика призначив іншого. То прийшли другі — віддайте назад. Віддали, Знову кричать. Усім догодити неможливо.
1 
1
Коментарі
49