46-річний Олександр Небесний із села Краснопілка Гайсинського району на Вінниччині 24 січня побив матір. Коли зрозумів, що та померла, зателефонував двоюрідному брату В'ячеславові Небесному у Вінницю. Все пояснив і повісився на власному ремені на трубі опалення.
В'ячеслав уночі зателефонував сусідам Олександра. Попросив подивитися, що трапилося.
— Подзвонили в три часа ночі. Я злякалася, — згадує 60-річна селянка. Просить не називати її. — Щоб не йти одній, розбудила ще чотирьох сусідів. Пішло нас п'ятеро. Мужики зайшли в хату, а ми, три баби, лишилися за ворітьми. Вибігають вони і кричать, що баба Вєра серед хати мертва, Сашка немає.
За годину приїхали міліціонери. 73-річна Віра Небесна лежала на підлозі посеред кімнати. У неї були зламані 10 ребер і закрита черепно-мозкова травма. Померла від крововиливу в мозок. Сина знайшли на кухні за завіскою. Був у трусах та майці.
— На тумбочці оставив записку, — говорить сусідка. — Шо любив маму, але вона його не понімала. Просив, щоб його не ховали коло батьків. Вибачався у своїх двоюрідних племінників. Розказав, де лежать 4 тисячі гривень на похорон. А на стіні нашкрябав ножем "Бігала сука-мати. Через неї помер".
Олександр був єдиним сином у Михайла і Віри Небесних. Батько працював обліковцем у колгоспі, мати — телятницею.
— Баба Вєра з дідом любили його, вивчили в Одеській військовій академії, — продовжує сусідка. — У Сашка першого в селі з'явився "москвич". До 40 років він працював у райвідділі міліції. Вийшов на пенсію у званні майора, мав 20 років вислуги.
— Він і раньше був садистом, — говорить інша сусідка, 50 років. Теж просить не називати її. — Вибивав показанія з людей. Я на нього як не подивлюся, то в нього вовчий погляд.
— Та нормальна він людина, — запевняє 38-річний Ігор Паньков, старший слідчий обласного управління міліції. — То вже коли на пенсію пішов, став пити. Тримав образу на матір, що та не дала йому одружитися з якоюсь дівчиною.
Своєї родини Олександр не мав.
— У молодості три роки ходив до дівчини в сусіднє село. Хотів женитися, але матері вона була не до вподоби, — розказує сільський голова 52-річна Алюма Лабутіна. — Це вона не дала йому завести сім'ю. То дівка не така, то свати.
Селяни кажуть, Олександр любив матір:
— Заходив у магазин і казав: "Дайте мені біле морозиво. Мамочка його найбільше любить. І тортіка дайте. Це для мами".
Батько Олександра помер 2001-го. А конфліктувати з матір'ю син почав кілька років тому.
— Сашко дуже її бив, — переказують. — Як вип'є — страшним робився. Вєра часто ночувала по сусідах. А бувало, виверне їй голову і наплює в рот. Якщо сів їсти й вона присіла коло нього — то гонив, казав: "Не можу на тебе дивитися".
Селяни говорять, Михайла Небесного розбив інсульт після бійки із сином. Однак Віра Порфиріївна не скаржилася до міліції.
— Ми визивали дільничного, — згадує сільський голова. — Але ж вона ні разу не написала на Олександра заяву. Казала: "Якщо мені судилося померти від руки сина, то я прийму цю смерть. Але позорити його не дам". Ми предложили їй переселитися у дом престарілих. Вона погодилася. Направили її в Гайсинський профілактичний центр. Там її місяць готували, підліковували. В останній день наш секретар поїхала до Віри Порфиріївни, щоб виписати із села. Бо щоб отримувала пенсію, треба її у Вінниці приписати. Приїжджає, а Саша вже коло неї. Гладить по руці. Каже, любить маму і не дасть, щоб вона жила в домі престарілих. І Віра вернулася.
26 січня Олександра і його матір поховали. Доки Віру Порфиріївну відспівували в церкві, труна із сином стояла на дорозі. На цвинтарі з ним ніхто не прощався. Жінку поховали біля чоловіка, сина — в іншому кутку кладовища. На його могилі немає вінків. Ніхто з колишніх колег на похорон не приїхав.
4 
35413
Коментарі
2