Лікарі вилазили з клініки через вікна

Уранці 21 листопада до Херсонської шкірно-венеричної клініки зайшли священик і кількадесят парафіян храму Всіх Святих Української православної церкви Московського патріархату. Принесли хоругви, ікони. Почали правити службу.

— Частина приміщення належить нам, — пояснює 28-річний отець Микола, в миру Микола Дорошко. — Раніше тут був храм, жив священик. Більшовики захопили будівлю, отців розстріляли. Ми 18 років вимагаємо повернути площу, останні шість судимося з міськрадою. Господарський суд у Києві виграли, але приміщенням нам не віддають.

Священик заходився правити молебень за загиблих священиків. Віряни заблокували коридор.

— Робота клініки зупинилася, — скаржиться головлікар 43-річна Світлана Мережицька. Лабораторія розташована в одному крилі, кабінети лікарів — у іншому. — Пацієнти і персонал не могли пройти через парафіян. Довелося вилазити через вікно. А люди хотіли сидіти до ранку. Узяли із собою їжу.

Світлана Віталіївна викликала міліцію. Приїхали заступник начальника обласного управління, начальник міського відділу, начальник управління громадської безпеки і слідчо-оперативна група.

— Тепер у лікарні цілодобово чергують два міліціонери, — зазначає Олена Ренкас із Херсонської міліції.

Парафіян обурили дії охоронців лікарні.

— Медсестри й охорона клініки почали нас бити, — розказує отець Микола. — Заблокували центральний вихід, усіх витягували через двір. Ікони побили, хоругви порвали, повикидали.

— Обматюкали нас, — додає 23-річна Катерина Дорошко. — Медики до священика підійшли. Одна каже: "Дай я хоч раз його турну, мені легше стане". Охоронці з "Кобри" тягнули наших по підлозі, асфальту. Мене викинули надвір, ледь носом не загриміла.

У Херсоні одна шкірно-венерична клініка. Її обслуговують 43 особи. Площа майже 600 кв. м. Церква претендує на третину.

— У тій частині лабораторія, — зазначає Світлана Мережицька. — Ми не зможемо без неї працювати. А священик хотів не тільки лабораторію, а й весь двір зі спорудами. Йому земля треба. Показують нам постанову суду, проте в жодних архівах немає документів, що колись тут жив священик. Лише спогади пенсіонерок. Але як вони можуть пам"ятати події до 1922 року, коли найстарша з них народилася 1925-го?

×