Лариса Любченко живе з довідкою про власну смерть

 

Восьмий рік 39-річна Лариса Любченко доводить, що вона жива. Ходить по судах, кабінетах чиновників.

— Хоч я і мертва, та запрошення на вибори прийшло, — каже.

Лариса родом із селища Верхнячка Христинівського району Черкащини. У 1990-х із сестрою виїхали до міста Сургут у Тюменській області Росії.

— 2000 року я повернулася у Верхнячку, доглядала маму, — згадує Любченко. — Їй відрізали ногу, розвивалася гангрена, був кардіосклероз. Коли мама померла, я пішла оформляти спадок. А у паспортному столі кажуть: так ви ж уже мертва. Виявилося, що у нашій хаті прописана односельчанка Катерина Руденко, мене виписали по факту смерті.

Паспорта Лариса загубила. Відновити не може. Без нього не оформити спадщини.

— Ходила в суд. Суддя сказав, що не може оформити спадок на мертву, — розповідає. — Дав мені постанову, де був витяг. Там чорним по білому написано, що паспорт я отримала 1978 року і померла 2002-го. Тобто я отримала паспорт у сім років? Куди не зверталася, скрізь футболять. А без паспорта не можу ні на роботу влаштуватися, ні до лікаря піти.

Вона має лише свідоцтво про народження.

— Акти про смерть нам надають сільські ради, — каже 29-річний Вадим Жук, начальник паспортної служби району. — Нам надали такий документ у сільраді Верхнячки.

У сільраді коментувати ситуацію з Ларисою відмовилися.

×