20 травня Донецький апеляційний суд почав розглядати справу 49-рiчного Геннадія Уткiна з райцентру Докучаєвськ. Торік 22 серпня він застрелив 15-річного Миколу Садовського.
Микола Садовський — син місцевого судді. Навчався в 10 класі Докучаєвської школи N4. Того дня із другом 16-річним Владиславом Скудiним поїхали кататися на машині. Додому Владислав повернувся сам.
— Що сталося з Коляшечкою, знаємо тільки із слів Владiка, — говорить 45-рiчна Ірина Садовська, матір Миколи. — Вони каталися за містом. Край лісу знайшли незачинену білу "дев"ятку". Балувалися, скрутили номер, витягли з салону чохол від рушниці. Раптом побачили, як до них біжить чоловік із рушницею. Владік утік на батьковій машині, Колю покинув. Від"їхав 50 м і почув постріл.
Микола додому не повернувся.
— Хазяїна "дев"ятки" я знайшов тої ж ночі, — додає 53-рiчний Микола Садовський, батько Миколи. — Пішли до нього з міліцією. Уткін був спокійний, тільки облизував губи. Cказав, що полював у лісі. Коли вийшов, то машина була за 200 метрів від того місця, де її лишав. Вистрілив у повітря, щоб налякати викрадачів. А коли підбіг, салон був порожній. Брехав, і жоден м"яз на його обличчі не здригнувся. Я віддав йому номер і чохол. Сказав, збитки компенсую.
Миколу Садовського вважали безвісти зниклим 115 днів.
— Коляша — мій єдиний рідний син, — каже Микола Костянтинович. — Старший Максим — прийомний. Я любив Колю. У пошуках намотав тисячу кілометрів, звертався до 20 екстрасенсів. Усі казали, що він живий. Прокуратура 10 днів відмовлялася порушити справу. Зампрокурора Докучаєвська запевняв: "Я знаю Уткiна, він не винен". Після того, як дружина звернулася до міністра внутрішніх справ, до нас приїхали міліціонери з Донецька. 15 грудня Уткiн зiзнався у вбивстві. Показав, де закопав тіло.
Микола Садовський працює суддею 17 років. У Докучаєвську його називають принциповим. За це, мовляв, його шанують пересічні люди, але зневажають міліціонери.
До суду запрошують учасників процесу. Конвоїри заводять Геннадія Уткіна — короткостриженого чоловіка у джинсах і сірому светрі. Він оглядає залу поверх окулярів. Усміхається адвокатам, крізь ґрати простягає їм руку. До арешту працював заступником директора по господарській частині Докучаєвського торговельного технікуму.
Прокурор звинувачує Уткіна в навмисному вбивстві:
— ...Побачивши поряд із машиною неповнолітнього, із помсти за незаконне заволодіння автомобілем зробив постріл у груди мисливським патроном 15 калібру, — зачитує.
— Упритул, із відстані 20 сантиметрів, — додає мати загиблого. — У сина не вистачало чотирьох зубів. Був порваний металевий браслет від годинника, зламаний ніс. Не було лівої гомілкової кістки.
Уткін не реагує. Суд оголошує перерву. Садовські виходять засмучені.
— У справі багато темних плям, — обурюється брат загиблого 27-рiчний Максим. — Владiк явно темнить. Коли ми шукали Колю, усе перепитував, чи його не посадять.
— Уткiн присягав, що вистрелив випадково, — каже Ірина Федорівна. — Він — майстер спорту по боротьбі, на 35 сантиметрів вищий за Колю. Але запевняв, що Коля видався йому здоровим мужиком, який раптово вийшов із машини і схопив за рушницю. Я не вірю, що Коля крав ту "дев"ятку". Він не дотягнувся б до педалей, бо сидіння було приварене.
4 
1
Коментарі
10