26-річна львів"янка Галина Калініч влаштувалася продавцем у цілодобовий кіоск на кінцевій зупинці трамвая N6 по вул. Лінкольна. Працювала по змінах. Напарниця, яка мала її змінити, не вийшла на роботу. Керівництво змусило Калініч працювати три з половиною доби поспіль.
У кіоску продають слабоалкогольні й безалкогольні напої, цигарки.
— Зранку 11 грудня я заступила на зміну. Відпрацювала добу й наступного дня ще перед 8.00 подзвонила напарниці, — розповідає Галина. — По голосу зрозуміла, що вона п"яна. Казала, всю ніч підтримувала подругу, бо в тої помер тато. Переконувала, що, може, й запізниться на годину, але обов"язково прийде. Але потім, коли я подзвонила, підняла трубку її донька і сказала, що мама не працюватиме там, бо боїться.
Калініч зателефонувала керівникові. Той попросив відпрацювати ще добу. Пообіцяв заплатити вдвічі більше.
— Дзвонила старшому начальнику Володимирові Івановичу. Той сказав, що шукатиме заміну, але завтра. Мовляв, сьогодні ж вечір перед Андрія, і вони всі святкують. Часу на мене не мають, — згадує жінка. Прізвища начальника не пам"ятає. — Наступного дня прийшла ревізорша з якимись дівчатами. Вони нібито мали приступити до роботи. Але доки переписували товар, передумали працювати. Побачили, як за кілька метрів біля кіоску б"ються багато хлопців. Перелякалися і втекли. Після цього приїхав син начальника Андрій. Він був напідпитку. З ним іще два міліціонери.
Хлопець погрожував жінці та її чоловікові Олександру. Той прийшов підтримати дружину.
— Андрій кричав, шо то я перелякала тих дівчат своїм язиком, наговорила їм дурниць і тепер працюватиму, скільки буде треба, — згадує Галина. — Казали, шо так записано в угоді. Ніби вся матеріальна відповідальність лежить тепер на мені. А мені ж той договір казали так бистро підписати, що я й прочитати не встигла. Нахамив і поїхав, а я залишилася ще на ніч. Він же мене попередив, що, коли сама закрию кіоск, дістане з-під землі.
Наступного дня під обід дві жінки прийшли змінити Калініч. До 20.00 переписували кількість і найменування товару.
— Я вже й тої мізерної зарплати не хочу. Коли приїхала до дому, то з ніг падала. Діти плакали з радощів, що нарешті маму побачили, — усміхається Галина. — Я тим начальникам уже й казала, що вагітна. Думала, хоч так прислухаються. А той Володимир Іванович відповідав, щоб не портила людям свято Андрія.
Подружжя Калінічів виховує двох дітей-дошкільнят.
Керівник Галини Володимир Іванович розмовляти з "ГПУ" не захотів.
— Я не знаю, про що мова. Нема там у мене ніяких кіосків, — відповів здивовано і вимкнув мобільний.
Жінка з сусіднього ларька зауважує, що Володимир має ще кілька торгових точок у місті. А в кіоску, де працювала Галина, часто змінюються продавці.
Юрист Тарас Чорний, 27 років, переконаний: по завершенні своєї зміни жінка могла замкнути кіоск і йти додому.
— Керівники до певної міри блефували, коли постійно лякали Галину матеріальною відповідальністю, — говорить Чорний. — Треба пам"ятати, що договір, про щоб там у ньому не йшлося, не може суперечити чинному законодавству та діючим нормам праці. Інакше цей договір не є дійсним. Згідно із законами України тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Крім того, при нез"явленні працівника, який заступає, власник або уповноважений ним орган зобов"язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.
1 
1
Коментарі